Європейські популісти: чи загрожує дружба з Кремлем безпеці континенту?

Аліса Вайдель, лідерка німецької партії "Альтернатива для Німеччини" (AfD), відкрито висловлює думку про програш України у війні, називаючи країну "занадто малою", а допомогу – марною. Вона радить Берліну тиснути на українського президента з вимогою припинити "вбивства". Її партія нещодавно показала значний результат на виборах у Саксонії-Ангальт, отримавши майже 44% голосів, і має близько 28% підтримки по всій Німеччині. Партія Вайдель також обіцяє скоротити соціальні виплати та допомогу іншим країнам, зокрема, пропонує, щоб з Німеччини виїхали 4-5 мільйонів людей, серед яких понад мільйон українців, після настання миру, який для неї означає капітуляцію України.

Тріщини у "брандмауері" та проросійські настрої

Незважаючи на те, що більшість німецьких партій досі відмовляються співпрацювати з AfD, так званий "брандмауер" починає тріщати. На виборах у парламенті Саксонії-Ангальт людина від "Альтернативи" отримала більше голосів, ніж очікувалося, що свідчить про певну зміну настроїв серед виборців. Деякі однопартійці Вайдель проявляють відверту проросійську позицію, один із заступників голови партії планував візит до Москви. Крім того, двоє депутатів AfD втратили недоторканність через справи, де фігурували російські гроші. Це викликає занепокоєння, зокрема, міністра оборони Німеччини Пісторіуса, який не хоче ділитися секретними даними з представниками цієї партії.

Схожі проросійські настрої демонструє і партія Сари Вагенкнехт. Вона вимагає припинити постачання зброї Україні, зняти санкції з Росії та вести переговори без жодних умов. На відміну від AfD, партія Вагенкнехт не пройшла до Бундестагу, але в Саксонії-Ангальт разом з AfD проштовхує вимогу припинити допомогу Україні та відновити торгівлю з Москвою. Обидві сили, попри свої розбіжності, єдині в ставленні до війни та Кремля.

Популістський хор в Європі: від Орбана до Ле Пен

В Угорщині прем'єр-міністр Віктор Орбан, який тривалий час блокував європейську допомогу Україні, зазнав поразки на виборах від Петера Мадяра. Мадяр, який раніше був у команді Орбана, успішно спілкується з угорцями мовою їхніх проблем – ціни, медицина, корупція. Хоча Мадяр скептично ставиться до військової допомоги Україні та її вступу до ЄС, він зняв вето Орбана на європейський кредит та санкції, що свідчить про можливість діалогу.

Словаччина під керівництвом Роберта Фіцо також демонструє неадекватну поведінку, спекулюючи на газовому питанні та блокуючи санкції проти Росії. Фіцо лякає словаків зростанням цін на опалення, хоча Чехія, яка відмовилася від російського газу, не мала таких проблем. Андрій Бабіш у Чехії повернувся з обіцянкою не надавати Україні жодної допомоги, поставивши під сумнів чеську ініціативу з пошуку снарядів для України.

Найбільше занепокоєння викликає ситуація у Франції, де Марін Ле Пен та її наступник Жордан Бардела набирають високий рейтинг. Вони виступають проти надання Україні фінансової допомоги без гарантій повернення та проти вступу України до ЄС. В Італії Матео Сальвіні, незважаючи на те, що його партія голосувала проти кредиту для України, змушений був підтримати рішення прем'єр-міністра Джорджії Мелоні про продовження військової допомоги.

В Австрії Герберт Кікель з партії Свободи б'є рекорди популярності, називаючи санкції безглуздими та вимагаючи референдуму щодо допомоги Україні. У Польщі, попри трагічні події, пов'язані з українцями, зростає кількість поляків, які не хочуть приймати біженців. Федерація Корвіна-Мікке та Босака, разом з партією Гжегожа Брауна, набирають значну частку виборців, просуваючи антиукраїнську риторику. Президент Польщі Дуда вже почав виконувати частину їхніх програм, обмежуючи виплати українцям. В Нідерландах Герт Вілдерс, який голосував проти виділення коштів Україні, втратив підтримку на виборах. Румунський політик Джордже Сімеон, який виступав проти допомоги Україні, програв президентські вибори.

Причини зростання популізму та вплив Кремля

Зростання популярності популістських сил у Європі зумовлене низкою чинників. Частина їхніх аргументів спирається на реальні проблеми людей: зростання цін на енергоносії, навантаження на бюджети, протести фермерів проти дешевого українського зерна. Не останню роль відіграє залежність деяких європейських країн від російського газу, який десятиліттями підтримував їхню економіку. Популісти обіцяють повернути "затишний світ", ігноруючи при цьому залежність від Кремля.

Другою важливою причиною є прямий фінансовий вплив Кремля. Європейські партії, пов'язані з Росією, брали значні кошти від банків, пов'язаних з Кремлем, отримували винагороду за проросійські висловлювання. Москва також використовує ідеологію "традиційних цінностей", яка імпонує багатьом правим популістам, які бачать у Путіні приклад сильного лідера. Особливо це помітно на сході Німеччини, де населення колишньої НДР відчуває себе "німцями другого сорту" і легко піддається проросійській пропаганді.

Не варто недооцінювати і страх перед війною, який активно розганяють російські боти та прокремлівські ЗМІ. Вони поширюють фейкові новини та залякують європейців можливим розширенням конфлікту. Популісти експлуатують цей страх, пропонуючи "мир через капітуляцію", що може відкрити "скриньку Пандори" для Кремля.

Висновок: українська боротьба як захист Європи

Незважаючи на зростання популістських настроїв, більшість європейців продовжує підтримувати Україну. Проте, меншість, хоч і гучна, стає все більш впливовою, особливо там, де влада не справляється з внутрішніми проблемами. Парадоксально, але популісти, які називають себе захисниками західної цивілізації, насправді послаблюють її, відкидаючи допомогу Україні, яка своєю боротьбою захищає Європу від російської агресії. Якщо Україна впаде, російська експансія може продовжитися.

Україна продовжуватиме захищатися, адже це питання її виживання. Важливо, щоб українці за кордоном, працюючи та сплачуючи податки, демонстрували європейцям, що Україна – це частина їхньої спільної цивілізації. Пояснення сусідам, що мир ціною капітуляції обійдеться їм дорожче за будь-яку допомогу, є ключовим завданням. Хоча майбутні вибори у Франції, Польщі та Німеччині несуть потенційні ризики, українська боротьба залишається найсильнішим аргументом на користь підтримки, адже це боротьба за безпеку всього континенту.