​Микола Голомша: Ярема вчинив дуже негарно по відношенню до мене

Статті

24.03.2016 10:10

Ольга Чернявська, джерело: «Facenews»

Статті

Про боротьбу з корупцією, реформу прокуратури «по-грузинськи» та розслідування українських резонансних справ – отруєння Віктора Ющенка, вбивство Вячеслава Чорновола та Георгія Гонгадзе.

Навіть коли на місце Віктора Шокіна прийде інший генеральний прокурор, незадоволення ним буде таке саме. Як пояснює у програмі DROZDOV перший заступник Генеральної прокуратури України (2014 р.), голова політичної партії ПАТРІОТ Микола Голомша, не змінилася стилістика управління, тому генпрокурор не убезпечений з боку тиску політикуму і влади. Також він зазначає, що органи влади крім декларативних заяв про бажання розслідування злочинів часів Януковича і справ Небесної сотні нічого не зробили. Про те, якою має бути насправді реформа прокуратури, про негативне ставлення до грузинів у владі, та чому похованих справ бути не може, Микола Голомша, який має майже 30 років прокурорського стажу, дискутував з ведучим програми Остапом Дроздовим.

Прокурори – люд не дуже комунікабельний. Наскільки Ви зараз вільні у своїх судженнях, в своїх вчинках, в своєму житті?

Фактично, я пам’ятаю, що впродовж життя такого не було, щоб я міг обирати якусь позицію. Я завжди обирав позицію правди, закону, справедливості та тверезого розсудку.

Ви дивитесь напевно на події, які зараз відбуваються. Коли говоримо про реформу прокуратури, Генпрокуратури, всієї вертикалі – це величезна махіна з «запашком» сталінського вибудуваного апарату, в принципі це все підважити, реформувати – згибле діло. Багато хто з цим погоджується. А Ви як знавець цієї системи?

Я б сказав, що на притчу знаю цю систему. Я докопався до основ системи 1925-1930 років. Вона базувалася на древньоіндійському вченні про політику – артхашастра. Це вчення древньоіндійських царів, і нічого схожого з комунізмом воно й не мало. Це управління однією особою всіма процесами. Там є і інститут «смотрящіх», інститут шпигунів, вбивць і так далі. От саме по тій моделі побудована вся вертикаль влади, яка діє фактично до сьогоднішнього дня. Тому реформувати окремо орган прокуратури, міліції чи ще щось – це є дуже неправильно. В державі мав би бути прийнятий кодекс реформ, щоб була зрозуміла стела, так як це було при Союзі. Як була чотирьохрівнева, а зараз залишилась трьохрівнева система управління, адміністративно- територіальна реформа, а вона вже породжує всі органи державної влади. Оці органи вже породжені, більше 100 контролюючих органів у державі. А ми реформуємо якийсь орган окремо: для чого він – невідомо. Тому мені здається, по-перше, що в державі мала б бути адміністративно- територіальна реформа, як це має бути відповідно до громад, які пропонується.

Наше радянське районування…

Так, безперечно. І розпочинати, по крайній мірі, правоохоронну реформу потрібно без судової реформи. Тому що це є окрема судова гілка влади, і вона ставить крапку на всіх справах, які подають податківці, поліцейські, прокурори і СБісти. Тому реформувати прокуратуру, тим паче десь її дистанціювати від адміністративно- територіального поділу, вводячи в окремих моментах екстериторіальний поділ, що прокурор – його територія – охоплюється 200 кілометрами, він повинен забезпечувати процесуальне керівництво – це зовсім неправильно. Тому що хто там прив’язаний до батареї, або кому обирають запобіжний захід – він не має можливості це фізично оцінити, говорячи про те, що там є електронний ключ, це не є безпосередність.

Ви були заступником генпрокурора більше п’яти років, військовим прокурором, і на інших посадах. Але запитаю трошки про інше. Ви маєте свою історію стосунків з Шокіним?

Вона дуже коротка. Я з Шокіним познайомився, коли він був керівником підрозділу обласної прокуратури. Я був аналогічний і був запрошений на практику у Генпрокуратуру, і прийняв участь у перевірці прокуратури міста Києва якраз його підрозділу. Він тоді хворів, ми якраз прозаїчно познайомились. Потім, коли він вже був заступником генпрокурора, я був прокурором області, ми познайомились більш тісно, тому що контактували по роботі, потім замами генерального прокурора.

Те незадоволення, яке до нього висловлює все суспільств – не тільки політикум, але й все суспільство – Ви підтримуєте?

Я підтримую незадоволення людей щодо діяльності цілої системи, в тому числі Генеральної прокуратури в цілому, тому що не змінилася стилістика управління. Ця забюрократизована система управління, не зважаючи на реформу, не змінилася. Людина на місці – прокурор середньої ланки – не може повноцінно зайнятися проблемою людини, тому що над ним висять дуже багато проблем. Тобто контролі Адміністрації президента, Верховної Ради, Кабміну, народних депутатів. І для того, щоб розібратися зі скаргою, з проблемою людини, то треба, я не знаю, якого часу знаходити. Тим паче, що це небагато людей. Тому чи це Шокін сьогодні при владі у прокуратурі, чи буде хтось інший – невдоволення буде таке саме. Чому? Тому що система дозволяє дещо керувати генеральним прокурором у плані тиску на нього. Він не убезпечений з боку тиску політикуму і влади.

А на Вас тиснули? Ви були заступником генпрокурора.

Безперечно, що тиснули. Не просто тиснули, а був замах на вбивство. В кабінеті ртуть підкидували, і з цього приводу справа розслідувалась. Правда, коли Янукович прийшов до влади – успішно закрили.

Ви знаєте, за що?

Знаю, за що. Я тоді курував самі резонансні справи: це отруєння Ющенка, це справа Георгія Гонгадзе – ми якраз знайшли Пукача, голову в Таращі, була справа Чорновола і так далі. Тому різного я бачив у прокуратурі, але вже пора якось змінювати стилістику правління в цілому в державі.

Коли Ви говорите про ці справи – для суспільств це поховані справи. Ви визнаєте наявність терміну «похована справа»?

Так само говорили про справу Івасюка, що вона похована, бо пройшло 30 років. Але в 2008-2009 році ми з колегами, слідчими взялись і довели, що тіло було повішено мертвим, фактично. Зважаючи на те, що і в рядах прокурорів, і міліціонерів ще залишались пережитки, які чомусь дуже р’яно захищали систему і побоювались, щоб не вскрилася правда, критикували, а ми окопались. І коли перший секретар обкому партії говорив, який це буржуазний націоналіст, як вони його контролюють службою КДБ, всі ці матеріали були розсекречені. Тому я вважаю, що похованих справ бути не може.

Але вони є. В нас вся історія українських резонансних справ – це поховані.

Вони в режимі очікування. Тому що і слідчі, які розслідували ті справи, і прокурори, які побачили, що їм не дають можливість… Ну, а як можна? От, ми рухались у справі Івасюка. Я доповідаю генпрокурору, що він був повішений мертвим, доповідаю, що по Чорноволу ми встановили фактично завдяки медику-криміналісту, що було нанесено 4 лінійних удари в потиличну ділянку кастетом, так як воно виглядало, і декілька інших справ. І всі ці справи забирають, передають іншому куратору.

В чому тут умисел?

Я думаю, що це справи надто політизовані. І політизовані вони таким професійно-правоохоронним істеблішментом, тому що, на превеликий жаль, я особисто ніколи з колегами не домовлявся, вибачте за прямоту, мочити людей. Ні з ким. І прикривати тих, хто це робив. Але, очевидно, були люди, тому що ми порушували по кримінальній справі про ДТП із загибеллю Чорновола за фальсифікацію справ і матеріалів по відношенню до працівників міліції. Ми відкопали трупа, якого фактично вбили, тому що отруїли його важкими металами, і це показала ексгумація. Ми порушили справи відносно медиків, які фальсифікували медичний акт і так далі. Але ми зтикаємось із такою нездоровою корпоративністю. Мені здається, що зараз відходять у минуле ці останні посадовці…

Ви так думаєте?

Я переконаний.

Але що має статися, щоб з режиму очікуваності перейшли…

Потрібно просто професіоналів призначати, не втрачати їх. Особливо такі, як криміналісти – їх не треба висовувати на задвірки.

Хочу пробігтися, власне, по тим справам, що Ви вже казали. Для людей це індикаторні речі. Наприклад, вони знають: якщо президент країни – тоді був Ющенко – сам не може при своїй посаді оприлюднити, хто ж його отруїв, то що може проста людина вимагати у прокурора, як може розраховувати від цієї системи правосуддя і так далі? І люди праві.

Не просто, і не напевно, а точно праві. Тому що до таких речей потрібно підходити дуже відповідально. В державі мають бути пріоритети. Всі резонансні справи, які є, особливо те, що стосується життя людини, вони мають бути на першому рівні контролю і відповідальності.

Ви не можете зараз говорити про цю справу. Вам, напевно, не коректно, так?

Я скажу Вам, що перше, що ми встановили, що Ющенко отруєний. І дуже глибоко слідчі закопались в цю справу. Так само одномоментно – коли це стосувалось отруєння Ющенка, Гонгадзе, Чорновола – в один момент всі ці справи були забрані і передані іншому заступнику генпрокурора. Професійна слідча Галина Климович, яка досить глибоко занурилась в ту справу, дуже багато просунулась з оперативними службами.

Ви не знаєте відповіді, хто отруїв?

Я думаю, що слідство ввійшло у досить цікавий епіцентр подій, і на тому ґрунті їх зупинили. Якщо буде можливість зібрати цю групу і дати їм можливість завершити, вони завдяки здобутому зуміють це зробити.

Це буде сенсація для країни?

Безперечно, що це буде сенсація для країни.

Я від Вас не витягну хоча б натяку. Я зрозумів.

Я думаю, що просто є речі, які я сам не можу пророкувати. Тому що там потрібно дуже багато ще допрацювати.

Я за професіоналів, бо Ви за них. В нас же ж люблять варягів, я в цьому вбачаю якийсь комплекс неповноцінності українців. Здається – постав грузина, на коліна стануть і будуть молитися. Це щось нездорове. Це граничить з психіатрією – щоб так себе не поважати? Вважати, що прийде будь-який іноземець і все розрулить в твоїй державі. Ну, бог з ним. Грузин є і в Генпрокуратурі. Це є Сакварелідзе. І наскільки я знаю по інсайду, по декільком джерелам, багато грузинів зараз працює на рівні консалтингу, на рівні якоїсь нижчої ланки – там цілий поверх, де взагалі тільки грузинська мова звучить. Як Ви до всього цього ставитесь? Це щось дасть, чи це якісь відволікальні маневри?

Загалом я ставлюсь дуже негативно.

Чому?

По-перше, коли взяти і дійсно показати суспільству неповноцінність своїх людей, які працюють в органі, і показати панацею від цих бід – іноземців, які не знають ні мови, ні Конституції, ні законів. Для нас – для прокурорів, юристів, суддів – це знакові речі. Ми розуміємо, що ці люди не можуть орієнтуватися в нашому законодавстві, і не можуть нам нічого доброго імплементувати.

По-друге, це показали навіть тести, де математичні формули, задачі, яких прокурори в очі не бачили, не вчили в вишах. Їм це запропонували в питаннях і в відповідях. Але саме головне не те. Саме головне, мені здається, незрозуміла і сама модель для реформаторів: в ім’я чого, для чого була запропонована реформа. Ніхто ж не сказав, що це для покращення правового режиму держави, що це для покращення прав людини. А от скоротити, створити, підняти. А от те, що можна було зробити, де позиція, яка передбачала процесуальну самостійність прокурора – оце відтерміновано на півтора роки. От те, що треба було зробити, щоб прокурор не був залежний по вертикалі, це не зроблено.

Крім іншого, мені здається, що треба було дуже просто зробити реформу. Реформа робиться у визначенні особистості «генеральний прокурор». Це мала би бути обрана колективом людина – професійна, зріла, незалежна.

Такі є?

Безперечно. Таких є, по меншій мірі, чоловік 20 можу перелічити. Зміна регламенту прокуратури: позбавлення вертикального управління зверху донизу. І це було би знаковим. Тому що якщо генеральний прокурор не впливає на прокурора району – він може просто дати оцінку його дій, а не впливати – оце й було б результатом тої реформи, яка пройшла.

В нас вже пройшло з подій революції два повних роки. В нас був Махніцький, Ярема… Зараз буде четвертий на підході. Основне питання в людей, Ви розумієте яке: покарати тих, хто стріляв, повернути награбоване, тому що всі бачили, як вагонами вивозять і навіть знають, де воно. І люди в цей тупик зайшли, і я навіть підозрюю, що вони змирилися з тим, що ніхто не буде покараний. Це звучить трагічно, але в мене таке відчуття є. А у Вас?

На превеликий жаль, я також це помітив, що органи влади крім декларативних заяв про бажання розслідування, системності в організації, пріоритетності того питання, нічого не зробили.

А це що? Вони не вміють?

Це є демонстрація нерозуміння, нефаховості і небажання. Тому що якби бажали, то не ставили би питання розслідувати злочини Януковича і Небесної сотні. То не ставили би одразу питання скоротити прокуратуру на п’ять тисяч народу. То при Януковичі та прокуратура процвітала, а як прийшла демократична влада, дала команду розслідувати і скорочує на п’ять тисяч і так малий колектив. В тому колективі, вже в стані скорочення, ми внесли до реєстру 2,5 тисячі кримінальних проваджень. Слідчі розпочали системну роботу щодо розслідування тих злочинів, але влада повинна була забезпечити ресурс, техніку, коп’ютери і так далі. Тобто забезпечити супровід розслідування. І в додаток до того треба було, напевно, створити якусь комісію, яка б відстежувала активність роботи і натискала на ричаги, коли йде гальмо. На той час прокуратура очистилась від режиму Януковича, а міліція, СБ в той час дуже повільно очищалась.

Я запитував заступника генпрокурора Каська, коли він ще був на посаді, він був у цій студії, також я запитував колишнього генпрокурора Махніцького, вони досить скептично дивляться на тему покарання. Вони кажуть, що довести дуже тяжко, що вже багато що втрачено, що є купа міжнародних процедур. От якби, грубо кажучи, Ви очолили розслідування цих резонансних справ, мега резонансних речей, це реально добитися результату?

Безперечно. Зараз техніка, це ж не те, що колись було, що пройшов і ніхто не бачив. Зараз все залишає слід: зв'язок, фіксація сот, фіксація перемовин, балістика, постріли і так далі. Тобто це дуже об’ємна робота, але вона потребує такого системного підходу в її плануванні і, відповідно, в організації розслідування. Тим паче, скільки зйомок є. Ви самі бачили і знаєте.

Так, в Інтернеті можна подивитися.

Тому якщо ставити компетентних людей, які взагалі не розслідували справу, і курувати Небесну сотню, це по крайній мірі не те що некоректно, а безвідповідально, бо треба було стягнути всі кращі сили. Не дивитись, хто кому Рабінович, хто з ким дружить, професіонали, прокурори, міліціонери, слідчі – вони не мають політичного забарвлення. В них професійна робота, і тому це треба було стягнути. Я пам’ятаю, що ми експертів з села десь стягували, з районів і так далі, хто з ким спрацьований в темі розкриття. Треба було це зробити, і зараз не пізно. Я дуже позитивно оцінюю Сергія Горбатюка, який очолює управління, це дуже професійна, відповідальна людина, якого я дуже поважаю, я пам’ятаю його, коли він був слідчим. Коли 30 чоловік займаються такою справою, безперечно, що це не є рівень. Це має бути група. Були колись справи такого політичного забарвлення, то там по 140 чоловік було у групах.

Це упирається в небажання, тобто Ви для себе все-таки припускаєте, що це є умисел по не розслідуванню цих речей? І тут якась корумпована складова, можливо люди за це собі гроші взяли, щоб не розслідувати? Хто його знає.

Безперечно, що за колом нашої держави є дуже велика заінтересованість. Людей, які за межами України, вони думають – і корупційну складову включають, і дипломатичну, яку завгодно. Проаналізуйте, хто у нас контролює правоохоронні блоки. Я вважаю, що це просто безвідповідальність і нерозуміння цієї теми.

А хто у нас контролює, про що Ви говорите?

Я маю на увазі, якби це було на рівні органу внутрішніх справ, Служби безпеки. Її зараз очолив Василь Грицак. Ми з ним, до речі, спільно піймали Пукача в Молочках. Це була професійна робота, ми працювали всього два місяці, мені доручили цю справу – повернулася вона до мене – і ми вирахували Пукача. Але це мають бути професійні люди, які повинні бути зациклені на розкритті. І тут, якщо хтось має якісь гальма в розслідуванні, він повинен чесно сказати, що я працював з такими то людьми, я не можу, або в мене є бар’єр. Тому я вважаю, що у професіонала не повинно бути бар’єра по вбивствах. Але мало б це все бути в професійних руках.

А зараз люди, які очолюють всі ці органи, вони вже останнім часом за вимогою суспільства, керівництва держави розпочали якусь активну роботу, але це дуже пізно. І зараз потрібно також кинути всі сили. Мені здається, що на рівні міжнародної справи є багато професіоналів, повинна би бути створена тимчасова слідча комісія, яка буде мати за мету надавати допомогу слідству. Тому що там багато питань залежить від органів влади. Воно стосується і різних моментів забезпечення, входження, перевірок, надання засобів, відповідних ресурсів і так далі.

Тобто якщо захотіти…

Якщо захотіти – можна все зробити, безперечно. Розслідувати, по поличках розкласти, кожну людину можна визначити.

До речі, про Пукача. Ви розумієте, що це «стрєлочнік» для людей, що ниточка тягнеться до колишнього президента, який зраз в Мінську веде переговори від імені України. Для людей справа Гонгадзе – це небажання посадити Леоніда Даниловича.

Пукач – це якраз той стрілочник, який має язик, голос і він говорить. І треба це оцінити і напевно суспільству показати фінал.

Він готовий вказувати?

Безперечно. Ви чули його покази на рівні суду. Всьому цьому треба давати оцінку і приймати відповідні рішення.

Політика – за всім стоїть політика.

Безперечно, що політика стояла і тоді, коли ми розкрили злочин, знайшли голові в Таращі, призначили експертизу – і справу забирають. Слідчий, до речі, з Донецька: Олександр Харченко – професійний, чесний. Звільнився і пішов тоді, коли передали його іншому куратору.

Це багато чого значить. В мене, напевно, останнє запитання: Ви та людина, яка не пройшла люстрацію. Тобто до Вас була застосована ця норма люстрації, тому що Ви були на високій посаді в ті часи, коли були погані часи. Я правильно зрозумів?

Я скажу Вам перше: що Віталій Григорович Ярема поступив дуже негарно по відношенню до мене. Тому що Пашинський, Яворівський і інша команда демократичних сил, яка зі мною плечима в 2007 році тримала плечима кабінет, який штурмували регіони з режиму Януковича, я потім сидів у кабінеті Адміністрації президента, знають, як ми боролися проти режиму Януковича. В тому числі в Революції Гідності, коли я стояв під мостом в ніч на 11 лютого на Інститутській, зуба втратив – можна експертизу провести, руку мені викрутили, і після цього взяти мене подати, тому що мова була про звільнення одного з замів, і треба було взяти підвести це під закон про люстрацію.

По-перше, я не підпадав чому? Тому що коли Янукович прийшов до влади, я був заступником генерального прокурора. І оскільки в кінці 2009 року на початку 2010-го справу про геноцид українського народу я відправив в суд, мені була пропозиція відкликати цю постанову. І було багато з цього приводу розмов. І фактично мене з-за цього понизили в посаді – до військового прокурора центрального регіону. А коли ми на хабарі на гарячому упіймали керівника Департаменту прикордонної служби, а потім на день народження Саламатіна витягнули з туалетної кімнати старшого офіцера, який брав хабаря, і «Альфа» положила всю охорону Міноборони, то тодішній генпрокурор Пшонка розформував воєнні прокуратури. Мене опустили ще нижче – до начальника управління. І я не підпадаю і по тих параметрах. Десь на грані підвели, обходячи, суд по формі вставив, що підлягаю люстрації.

Це ганьба, яка буде. По-перше, до мене зараз звертаються, є заява відповідно консультативної ради Генеральної прокуратури з цього приводу, є до мене звернення з боку народних депутатів, які запитують, чого я очікую. Я подав в суд. Суд зупинився в зв’язку з тим, що в Конституційному суді розглядається подання голови Верховного суду.