​ПЦУ на порозі «канонічної кризи»?

Статті

03.07.2020 14:22 (Оновлено 03.07.2020 в 14:22)

Олег Юр'єв, джерело: «Facenews»

Статті

Зараз, мабуть, найгостріше питання, що стоїть перед митрополитом Епіфанієм (Думенком), – як запобігти руйнівному конфлікту в своїй же церкві.

Позавчора в телеграм-каналах з'явилися чутки про погіршення стану митрополита Вінницького і Барського Української Православної Церкви (Православної церкви України) Симеона (Шостацького).

Як повідомлялося в ЗМІ, 57-річний ієрарх Православної церкви України потрапив до Першої міської лікарні м. Вінниці 18 червня після того, як відчув погіршення здоров'я. Спочатку, лікарі оцінили його стан як середньої тяжкості й не стали класти його в інфекційне відділення, надавши окрему палату з комфортними умовами. Проте, в середу з'явилася інформація, що стан митрополита різко погіршав, і його підключили до апарату ШВЛ. Писали навіть, що владика знаходиться при смерті.

Слава Богу, згідно з офіційною заявою Вінницької і Барської єпархії, побоювання виявилися безпідставними, а лікарі дають оптимістичні прогнози.

Втім, тривожні чутки відразу ж породили розмови щодо розділення єпархії владики Симеона, якщо він, не дай Бог, відійде до Господа. У ПЦУ склалася цікава ситуація - аж три архієрея носять титул Вінницького. Окрім самого Симеона (Шостацького), власні єпархії мають Михаїл (Бондарчук) і Роман (Балащук). Логічно було б припустити, що парафії, які спочатку перейшли з Московського патріархату до УПЦ (ПЦУ) разом з владикою Симеоном, відійдуть одному з двох інших вінницьких архієреїв Української церкви. Проте, за інформацією телеграм-канала Churcher, клірики цих приходів виступають проти обох кандидатур, аргументуючи це тим, що жоден з них, нібито, не має канонічної хіротонії (владика Михаїл перейшов до ПЦУ з УПЦ КП, а Роман - з УАПЦ).

У зв'язку з такою позицією священнослужителів, найбільш відповідним кандидатом на роль наступника Симеона називався митрополит Олександр (Драбинко). Як і Симеон, він є вихідцем з УПЦ МП, більше того - час від часу нагадує про свою «бездоганну канонічну гідність». При цьому, Переяславсько-Вишнєвська єпархія УПЦ (ПЦУ), яку створили спеціально для Драбинка, має тільки одну парафію - Спасо-Преображенський собор в ЖК Ліко-Град (м. Київ). Тому повідомлення про те, що владика Олександр вже веде перемовини з вінницьким духовенством, виглядають правдоподібно.

Подібна ситуація, коли одні архієреї ніби як єдиної УПЦ (ПЦУ) вважаються більш канонічними за інших, і від цього залежить майбутнє цілої єпархії, може започаткувати серйозну кризу. Назріває конфлікт «канонічних» і «неканонічних» архієреїв.

В якості виключення, на одній і тій же території вже існують «паралельні» єпархії, хоча в строгому сенсі це не відповідає церковним канонам, а тепер їх число може тільки збільшитися, адже почалася боротьба за «легітимність».

Той же Олександр (Драбинко) висловлював думку, що визнання нової церкви було успішним тільки завдяки «канонічній гідності» колишніх ієрархів УПЦ МП. Він також підкреслював, що питання про канонічність хіротоній вихідців з УПЦ КП і УАПЦ є «теоретичним» і не хвилює його, «ієрарха з церкви, благодатний статус якої ніколи не заперечувався».

На тлі таких заяв не дуже зрозуміло, про яку єдність ПЦУ може йтися, якщо одні ієрархи ставлять себе вище за інших і ставлять під сумнів канонічність своїх «колег». Власне подібне відношення і стало однією з причин виходу зі складу УПЦ (ПЦУ) Філарета (Денисенко) і його УПЦ КП, в якій такого розбрату немає. І зараз, мабуть, найгостріше питання, що стоїть перед митрополитом Епіфанієм (Думенком), – як запобігти руйнівному конфлікту в своїй же церкві, аби неминучі непередбачені кадрові зміни не стали потрясіннями, що загрожують самому існуванню Єдиної Української церкви.