Calendar Icon

Північний потік-2, Байден та лобісти Путіна. Чому мегапроект Газпрому отримав нове життя

03.06.2021 12:48 (Обновлено 03.06.2021 в 12:48)
Богдан Заика, «Лига.net»

Інтерв'ю з радником екс-глави Нафтогазу і лобістом України в США Вадимом Гламаздина про Північний потік-2, санкції і вплив Росії на Європу

Останні декілька років будівництво газопроводу Північний потік-2 – одна з найгарячіших тем, яка обговорюється в багатьох впливових кабінетах, у Вашингтоні, Берліні, Києві, Москві та Брюсселі. Історія вже третьої "труби" з Росії в Європу в обхід України, яку будує російський Газпром, – хроніка справжньої боротьби між лобістами низки держав та компаній.

До останнього часу Україна в цій боротьбі перемагала. В грудні 2019 року завдяки зусиллям українських лобістів Сенат США ввів санкції проти російського газопроводу, змусивши вийти з проєкту міжнародних підрядників – компанії Saipem та Allseas, з якими вже багато років співпрацює Газпром.

Санкції США дозволили призупинити будівництво Північного потоку-2 більш ніж на рік та змусили російського монополіста продовжити до 2025 року транзитну угоду з українським Оператором ГТС, щоб не втратити ринок Європи – важливого для РФ як з політичної, так і економічної точки зору партнера.

Але те, що колись здавалося для України великим досягненням, зовсім скоро може виявитись поразкою, ціна якої – мільярди доларів на рік та енергетична безпека країни. Причина – неочікувана відмова адміністрації президента США Джозефа Байдена йти на введення санкцій проти оператора Північного потоку-2, які могли б остаточно зупинити будівництво "проєкту Путіна" в Балтійському морі.

Що відбувається з Північним потоком-2, як працює механізм санкцій, хто є союзниками України в боротьбі з Газпромом – у відвертому та великому інтерв’ю LIGA.net з радником ексголови НАК Нафтогаз України Вадимом Гламаздіним, який почав працювати проти Північного потоку-2 у Вашингтоні ще у 2016 році.

Про санкції США, Дональда Трампа та орків із "ДНР та ЛНР"

– Нещодавно президент США Джо Байден заявив, що Сполучені Штати відмовились від введення санкцій проти оператора Північного потоку-2 компанії Nord Stream 2 AG через те, що газопровід вже фактично добудовано і подальше посилення обмежень може погіршити відносини з Європою. Виглядає так, ніби американці змінили своє ставлення до російського газопроводу. У вас є розуміння того, чому так сталося?

– Те, що Міністерство фінансів США виключило Nord Stream 2 AG із санкційного списку – не найгірше, що могло статися. І для нас ще не все втрачено. Оператор Північного потоку-2, компанія Nord Stream 2 AG, входила в початковий санкційний список США. Проте Державний департамент рекомендував виключити звідти цю компанію "з огляду на американські національні інтереси".

Але це ще не свідчить про те, що санкцій вже немає і не буде. Чому? Тому що під санкціями досі є судно Академік Черський (перебуває під санкціями США. – Ред.). І це дуже потужний знак і відкриті двері. Я нагадаю, що "Академік Черський" на момент впровадження обмежень у грудні 2019 року проти газогону безпосередньо належав російському Газпрому. Не якомусь фонду, а Газпрому. І теоретично він, Газпром, може потрапити під американські санкції.

– Яким чином? Газпром же вивів судно зі свого володіння.

– Санкції вводились у рамках закону PEESA (закону про захист енергетичної безпеки Європи. – Ред.). І були прописані таким чином, що під їхні обмеження можуть потрапляти будь-які компанії, які проводили операції, щоб заплутати сліди про свою причетність до будівництва Північного потоку-2.

Умовно кажучи, якщо на момент введення обмежень тобі належав "Черський", але потім ти його продав або перевів на іншу компанію, щоб добудувати "трубу" і приховати свою причетність до корабля, – це вже відкриває можливості для введення санкцій. І саме це є головним показником, що у нас досі є шанс зупинити будівництво. Двері поки відчинені.

– Але тут питання в іншому: чи захочуть Сполучені Штати йти на такий крок після заяви Байдена і дій Державного департаменту та Мінфіну? Санкції проти Газпрому – фактично санкції проти Росії.

– Штати відносно спокійно можуть санкціонувати Nord Stream 2 AG, але тоді Газпром може потрапити під санкції не тільки за PEESA, а ще й за CAATSA (закон про протидію противникам США шляхом введення санкцій. – Ред.). І це ще гірше для Газпрому. І, на мій погляд, це – одна з причин, чому США цього не зробили.

Закон CAATSA міг покласти край Північному потоку-2 ще у 2017 році, але на жаль, на відміну від закону PEESA, він є на розсуд Адміністрації президента США. А Білий дім Дональда Трампа його застосовувати не хотів.

– Чому? Трамп, умовно кажучи, пообіцяв Росії, що санкцій США проти Північного потоку-2 не буде? Свого часу колишній очільник Білого дому обіцяв ветувати оборонний бюджет США, де були положення про введення санкцій проти газопроводу.

– Є багато причин. Треба розуміти принципи роботи політичної системи в Сполучених Штатах Америки. І це важливо. Позиція президента – важлива, але вона не є вирішальна. Якщо люди вважають, що достатньо про щось домовитись з президентом, щоб щось вирішити в США, – ні.

Трамп голосно і відкрито був проти будь-яких санкцій проти Росії. Незважаючи на це Палата представників США та Сенат підтримали більшістю введення санкцій проти Північного потоку-2, які потім Трамп підписав.

– Наскільки я розумію, у нього просто не було іншого вибору. Він не міг його ветувати через кількість голосів в Конгресі.

– Неважливо чому він це зробив. Він це зробив. І це показник того, що позиція президента США важлива, але не вирішальна. І, на щастя для України, у нас досі є велика підтримка в Конгресі. Двопартійна і двопалатна підтримка. Це саме той важіль, який можна використати.

Але будь-яка підтримка, будь-які санкції – це не подарунок. Так працює політика: будь-яка держава підтримує те, що збігається з її національними інтересами. Чому вони (Палата представників та Сенат. – Ред.) підтримують Україну? Не тому, що ми якась особлива країна, а тому що вони бачать в нас форпост демократичних цінностей і демократії в Європі.

Вони бачать наше бажання розвивати демократію, маючи кордони з Росією, з агресивною, значно сильнішою країною, чия влада не зважає на міжнародні норми, угоди і правила. Але так відбувається доти, доки Україна демонструє своє бажання йти в західному напрямку: боротися з корупцією, провести корпоративну реформу, судову реформу, підтримувати незалежність НБУ. Багато чого.

Ці процеси після Майдану у нас почали відбуватися. І саме тому нас підтримували американці. Тому що розвиток демократії в Україні збігається з їхніми національними інтересами. І саме тому були санкції. Знаєте, що вони нам принесли?

– Що?

– Не тільки гроші. Окрім іншого – безпеку. Наша газотранспортна система – це наша безпека. Бо за наявності транзиту через Україну Росії є що втрачати.

– Ця теза повторюється вже досить довго. Поясніть чому? Окрім транзиту газу через Україну також прокачується російська нафта.

– Росія в рази більше заробляє від продажу газу, ніж від продажу нафти, яка транспортується через Україну. Суми абсолютно неспівставні. Тому її залежність від нашої ГТС – наш важіль. А коли його не буде…. Росіяни або ті "орки" – ДНР та ЛНР – самі можуть спробувати вивести нашу "трубу" з ладу.

Коли війна на Сході тільки розпочиналася, деякі банди намагалися використовувати нашу ГТС в якості власного захисту. Вони сиділи на цій "трубі". Так, росіяни їх самі зачистили ще в перший місяць бойових дій, відтоді вони ближче ніж на 40 кілометрів до неї не підходять.

Росіяни розуміють: поки у них немає альтернативи – вони не можуть втратити нашу ГТС. Це надто великі гроші. Тому і будують обхідні газопроводи на кшталт Північного потоку-2.

– Я правильно розумію, що якби не санкції США, Україна не підписала б транзитну угоду з РФ до 2025 року на $7 млрд?

– До грудня 2019-го росіяни не хотіли навіть обговорювати транзитний контракт. [Голова Газпрому Олексій] Міллер на зустрічах з представниками Нафтогазу сміявся і говорив: "Ви ж знаєте, що все одно підпишете те, що я вам дам".

Вони хотіли підписати контракт на шість місяців, бо розуміли, що у них лишається всього місяць до добудови Північного потоку-2 і ще декілька місяців для пусконалагоджувальних робіт. Все!

– На шість місяців? Міллер публічно заявляв, що Газпром планує прокачувати через Україну по 10-15 млрд кубів газу на рік після запуску Північного потоку-2.

– Шість місяців – це максимум, який росіяни обговорювали під час перемовин. Так було до грудня 2019 року.

У грудні Сенат США та Палата представників проголосували за введення санкцій проти Північного потоку-2. І ми тоді за тиждень погодили умови нового транзитного контракту, а вже за 10 днів його підписали.

Це сталося тільки після того, як росіяни зрозуміли: санкції будуть і кораблі, які беруть участь у проєкті, точно з нього виходять.

Санкції США дали Україні змогу отримати в 2020 році майже $3 млрд від транзиту російського газу в Європу. Грубо кажучи, це по $8 млн на добу.

– Опоненти Нафтогазу, особливо з політичної партії Батьківщина Юлії Тимошенко, зараз активно стверджують, що минула команда НАКу начебто забагато витратила коштів на лобістські послуги в США. Як ви це прокоментуєте?

– Якщо подивитися на річний контракт Нафтогазу з лобістами в США, за їхні послуги ми платили протягом останніх двох років трохи менше $1 млн на рік. До того контракти були ще менші. Тобто один день транзиту газу повністю окупив усі наші витрати на лобістів за останні п’ять років. Якщо порахувати економіку, то вийде $2500 на добу витрат проти $8 млн на добу доходу. Як на мене, це правильна економіка.

– Наскільки ці витрати співмірні з витратами Газпрому та німців?

– За 2020 рік тільки Газпром офіційно витратив на лобістів у США $4,4 млн. Це без німців та неофіційних витрат.

Сигнал Україні від США, німецьке лобі у Вашингтоні та ймовірна "аварія" на ГТС

– Давайте повернемося до санкцій. Існує декілька конспірологічних версій, чому влада Сполучених Штатів не пішла на суттєве посилення санкцій проти Північного потоку-2. І всі – геополітичні. Перша – бажання домовитися з владою Німеччини протистояти Китаю. Друга – бажання Байдена закінчити торговельні та тарифні суперечки з ЄС, третя – падіння довіри до української влади через звільнення Андрія Коболєва з Нафтогазу. Яку з цих версій ви підтримуєте?

– Логічно, що Україна – далеко не перша країна в списку найважливіших партнерів США. Навіть раніше ми не брали участь у всіх перемовинах, які стосувалися інтересів нашої країни. Але нас принаймні чули і до нашої думки дослухалися. До останнього часу.

У мене немає пояснення цьому, але українська влада останнім часом почала відверто і зухвало відмовлятися від того, що вже було зроблено. Вона згортає реформу корпоративного управління, нічого не робить щодо судової реформи тощо.

І все це відбувається напередодні візиту Державного секретаря США Ентоні Блінкена, а коли він тут, йому в очі кажуть: "Ми вас не розуміємо, ми – суверенна держава і самі вирішуємо, що нам треба".

– Хочете сказати, що рішення Мінфіну США – це певний сигнал Україні? На кшталт того, коли президент Байден не телефонував президенту Володимиру Зеленському через сумніви в бажанні українського президента боротися з корупцією?

– Політика і дипломатія складаються з сигналів. Але це не був сигнал, що вже все – більше нічого не буде. Дії американської влади свідчать про те, що йде торгівля. Але головне – Україна в цьому не бере участь, втрачаючи свою маленьку суб’єктність. І це найгірше.

Перемовини німців зі Штатами розпочалися ще за президентства Трампа. Відомо, що німецька влада пропонувала Сполученим Штатам угоду на купівлю у них скрапленого газу на $1 млрд у разі відмови від санкцій проти Північного потоку-2. За Байдена Німеччина запропонувала США майже таку саму угоду, але замість купівлі СПГ – фінансування розвитку в Україні відновлюваної та альтернативної енергетики.

Це – постійний процес, він триває, але повторюсь: раніше з нами радилися, чули наші аргументи і сприймали. Саме тому ми бачили дві хвилі санкцій проти Північного потоку-2 всупереч тому, що росіяни та німці вже півтора року намагаються їх зняти, заблокувати або відтермінувати.

– Як це проявляється?

– Німецьке посольство – це активний лобіст у Вашингтоні. Все посольство працює, щоб завершити цей проєкт. Німці щотижня відправляють у Вашингтон нову урядову делегацію. І я не перебільшую. Наші можливості були значно скромніші. Але був результат.

Це дуже важливий фактор. Адже робота у Вашингтоні – це не просто "найняти лобістів". Це обов’язкова і постійна особиста присутність на всіх важливих зустрічах. Адже стейкхолдери у Вашингтоні дослухаються не до лобістів, а до того, чиї інтереси лобісти представляють. Як у нашому випадку. Або не дослухаються, як у випадку з німцями до недавнього часу. І це дуже фізично важка робота. Доводилося літати щомісяця у Вашингтон і проводити в літаку по 12-13 годин. Це два перельоти плюс стикування. Плюс постійна різниця в часі – сім годин то в один, то в інший бік. Це вкрай виснажливо.

У Німеччині за цей проєкт виступають декілька великих компаній. Для прикладу, хімічна компанія BASF. Її інтерес дуже простий – вона виробник хімічних добрив. Якщо Німеччина стає найбільшим газовим хабом в Європі, то німецькі підприємства отримують найкращу ціну на газ на континенті. І відповідно, собівартість їхньої продукції буде меншою, ніж у конкурентів із сусідніх країн. У цих компаній є дуже хороше лобі серед чинного уряду Німеччини.

– Скільки у нас ще є часу, щоб зупинити будівництво або підготуватися до "нульового" транзиту? Першу нитку газогону Газпром сподівається закінчити в червні, другу, кажуть, – у вересні. Це і є наш дедлайн?

– Наші шанси заблокувати будівництво Північного потоку-2 вже значно менші ніж ті, які були два-три місяці тому. Але вони ще є, і для цього потрібно наполегливо працювати. Поки щодо цього немає жодних сигналів ні від влади, ні від тієї команди в Нафтогазі, яка прийшла нам на заміну.

- А ви пішли.

– Ми не пішли. Нас попросили. Це не було нашим рішенням. Стосовно "труби", то до кінця червня Газпром може закінчити першу "нитку" – це правда. Наразі йому лишається прокласти 10 кілометрів газопроводу в німецьких водах і "зшити" труби, які він проклав у водах Данії.

Другу "нитку", думаю, він завершить не в вересні, а в жовтні-листопаді. Якщо нічого не станеться, то Газпром до кінця року може добудувати Північний потік-2 і запустити. Навіть якщо це буде тільки одна "нитка".

– А як же сертифікація? Як Газпром може ввести в експлуатацію газопровід без сертифікації та з діючим контрактом на транзит з Оператором ГТС України?

– Дуже просто. Для цього Газпром може піти на дестабілізацію ситуації. Наприклад, диверсію, як це сталося з постачанням газу в Європу з Туркменістану у 2009 році. Тоді Росія повністю припинила транзит туркменського газу, через що на ГТС Росії стався вибух на трубі, яка вела до Туркменістану.

З того часу жодного кубометру туркменського газу до Європи не транспортувалося. В нашому випадку може статися "аварія" з російського боку десь дорогою до української "труби" посеред опалювального сезону.

У такій ситуації Європа може замерзнути за один день. А Газпром тим часом казатиме: "У нас є інша "труба", хочете, качнемо нею, а не хочете – почекайте, поки триває ремонт. Вибір Європи і США в такому випадку є очевидним".

Все, що росіяни добудують, – вони використають на повну потужність. Якщо це буде одна нитка – ще не так погано. Для нас це "мінус" 22 млрд кубів на рік. Якщо дві – то все, транзиту газу через Україну з Росії в Європу не буде.

– Але ж є противага – "качай або плати" в транзитній угоді між Оператором ГТС та Газпромом.

– Так, ми можемо піти в арбітраж проти Газпрому у разі порушення ним транзитної угоди. І підемо. І виграємо. Але це щонайменше три роки судових спорів. І це за умови, що Газпром погодиться одразу виконати рішення арбітражу. Ми всі пам’ятаємо виконання Газпромом попередніх рішень арбітражу.

– Будівництво "потоку" вдалося призупинити в 2019 році завдяки точковим санкціям – забороні трубопровідним кораблям брати участь в будівництві. Потім санкційний пакет розширили – і в нього увійшли вже російські судна.

– Як ви дійшли висновку, що потрібні санкції саме проти кораблів?

– Подібну стратегію США вже використовували. Американці свого часу санкціями обмежили для росіян доступ до певних технологій, щоб ті не змогли видобувати нафту в Арктиці. Ми провели дослідження, знайшли "слабке" місце Газпрому і вирішили по ньому "бити".

Загалом ми розглядали декілька варіантів протидії Північному потоку-2, зокрема спробувати відлякати європейські компанії від фінансування будівництва газопроводу, але в якийсь момент вирішили зупинитися на варіанті з кораблями. І не помилились.

Про союзників у США, підкуп Росією європейських політиків та можливі наслідки від запуску Північного потоку-2

– У боротьбі з Газпромом велику підтримку ви отримали від сенатора-республіканця Теда Круза. Чому саме його кандидатуру ви обрали в якості союзника?

– На той момент президентом США був республіканець і більшість в Сенаті була республіканцями. Це і стало вирішальним фактором. Але Круз і республіканці – не єдині люди, які нам у цьому допомагали. Ті ж сенатори-демократи Шахін та Менендес нам багато в чому допомогли.

Ми провели дуже кропітку роботу: заручилися підтримкою обох партій. Якби не росіяни і німці, закон про санкції проти Північного потоку-2 опинився би в Конгресі не в грудні 2019 року, а в травні-червні.

В Сенаті є сенатори, які з певних причин мають сентименти до Росії і негативно ставляться до санкцій. Ці сенатори тоді заблокували розгляд закону про санкції в прискореному режимі, і нам довелося йти більш довгим шляхом – через оборонний бюджет.

Чому через нього? Бо в той момент стало зрозуміло, що іншого варіанту у нас просто немає, оскільки робота Конгресу тоді була сфокусована на одному-двох питаннях і ми розуміли, що окремий закон ніхто не розглядатиме, принаймні в ті строки, які нам були потрібні. А оборонний бюджет за останні 60 років у США ще жодного разу не провалили.

– Ви почали боротися з Північним потоком-2 ще в 2016 році. Наскільки відчутною була допомога минулої влади в Україні в цьому процесі? Умовно кажучи, хто більше цьому питанню приділяв уваги: президент Зеленський чи Порошенко?

– Об’єктивно я не можу сказати, що підтримка за часів Порошенка була більшою, ніж за часів Зеленського. Але за минулого президента члени уряду адекватніше реагували на наші прохання і ми принаймні розуміли один одного. В першу чергу через те, що в уряді були такі люди, як Лана Зеркаль.

– У 2019 році датський журналіст Йенс Хофсгор видав книжку, де стверджує, що Росія заради запуску Північного потоку-2 йшла на залякування, шантаж та підкуп високопосадовців із різних країн. Вам відомі подібні випадки?

– Подивіться на Герхарда Шрьодера (колишній канцлер Німеччини та голова Ради директорів компанії Роснафта. – Ред.), на Карін Кнайсль (ексміністр іноземних справ Австрії, входить до Ради директорів Роснафти. – Ред.), Матіаса Варнінга врешті-решт (німецький бізнесмен, голова Nord Stream-2 AG).

Подібні речі росіяни практикують вже давно і успішно. Наймають у свої великі компанії колишніх європейських політиків за величезні гроші, і ті просувають в своїй країні російські наративи.

– Це правда, що перш ніж домовлятися про санкції з сенаторами США, розглядалася можливість домовитися з владою Німеччини?

– В Європі, зокрема в Брюсселі, влада Німеччини значно сильніша, ніж у інших країн. У неї є певні важелі впливу на деякі європейські країни, тому ми доволі швидко зрозуміли, якщо ми збираємося зупиняти будівництво Північного потоку-2, єдині, хто нам реально може допомогти, – Штати.

Але працювати з Європою щодо цього питання ми не припиняли. Постійно працювали з німцями, Європейською комісією, Європейським парламентом. Так само як і в Америці. Наш спротив Газпрому – це постійний процес інформування "що буде, якщо". У Держдепі, коли ми вперше до них завітали, нам поставили всього два запитання: "Чому ви до нас прийшли? І чому США це має бути цікаво?"

– У кого була ідея, що США можуть постачати СПГ в Європу замість Північного потоку-2?

– Це наратив росіян. Ми з самого початку ці дві історії розмежовували. Коли ми говорили про Північний потік-2, то говорили не про гроші, а про безпеку. І це постійно нам доводилося пояснювати у Вашингтоні та ЄС. Росіяни ж усе зводили до грошей, саме тому вони тоді і програли.

Американці потім самі зрозуміли, що можуть постачати Європі СПГ. І тим самим дуже змінили кон’юнктуру ринку.

– В одному інтерв’ю пані Лана Зеркаль стверджувала, що п’ять європейських компаній, які входять у неформальний консорціум з Газпромом, насправді не фінансують будівництво Північного потоку-2, а кредитують Nord Stream-2 AG під великий відсоток. Звідки ця інформація?

– Це правда. Так, це – кредити. Колись було під 15% річних, потім стало трішки менше – 12-13%. Ці компанії – не інвестори і навіть теоретично не можуть потрапити під санкції. Це – один із міфів, які нам довелося спростовувати американським політикам, коли ми тільки-но розпочинали з ними говорити про Північний потік-2 та санкції.

Компанії, які увійшли в консорціум з Газпромом, не ризикують навіть у разі, якщо газопровід не добудують. Взагалі. У будь-якому разі вони отримають свої гроші назад упродовж п’яти років. І для них це дуже вигідно. В Європі кредити під 2-3% річних. А тут – 12-13%.

– Які ще міфи вам довелося розвінчувати для американських політиків?

– Насправді все, що стосується цього проєкту, – одна суцільна міфологія. Міф перший, що це європейський проєкт і його підтримують більшість країн Європи. Ні, на відміну від Північного потоку-1, – це лише російський проєкт, проти якого виступають щонайменше 20 країн ЄС, зокрема – німецькі депутати Європарламенту та німецька партія "Зелених", яка вже у вересні цього року може якщо не очолити уряд, то щонайменше стати великим гравцем у німецькій політиці.

Так само нам довелося доводити, що транзит – це не лише грошове питання, а ще й безпекове, зокрема для Європи. Росіяни завжди говорили, що після відмови від української ГТС для ЄС начебто нічого не зміниться – все буде як було, безпеці поставок нічого не загрожує.

Але якщо через дві труби проходить майже 60% всіх постачань із Росії – це не про безпеку. Це про залежність. Ба більше, якщо не транспортувати газ із РФ через Україну, то всі країни в Європі, які розташовані на схід від Німеччини, Австрії та Італії, можуть зіштовхнутися з дефіцитом газу. Це показало дослідження Berlin Economy у 2019 році. Самі німці це дослідили.

– Чому дефіцит?

– Тому що вся наявна газова інфраструктура між східними країнами в ЄС має недостатню пропускну спроможність. Він туди дійде, але, по-перше, буде дорожчий, по-друге, його буде недостатньо. Так, фактично ці країни, в тому числі Україна, стануть заручниками Росії – хочеш газ, давай домовлятися. Наслідки цих домовленостей та умови Україні відомі давно.

Лучшие криптовалютные биржи 2021 года для начинающих трейдеров

Лучшие криптовалютные биржи 2021 года для начинающих трейдеров

Популярные видео на YouTUBE
Материалы по теме
А-9834,58 грн./литр
А-95+31,39 грн./литр
А-9529,72 грн./литр
А-9228,7 грн./литр
ДТ28,44 грн./литр
LPG15,83 грн./литр
Это интересно
Самые читаемые новости
Лучшие видео с YouTUBE
Популярные блоги
Погода и гороскоп
Автоновости