18 травня Україна вшановує День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу — трагічну дату, яка нагадує про один із найбільших злочинів радянського тоталітарного режиму. Саме цього дня у 1944 році за наказом Сталіна розпочалась масштабна депортація кримських татар із їхньої історичної батьківщини — Криму. Метою операції було повне очищення півострова від корінного народу. Близько 200 тисяч осіб були вивезені до Середньої Азії та інших регіонів СРСР. Більшість із них — жінки, діти, люди похилого віку.
Історичний контекст та злочин геноциду
Депортація розпочалась на світанку 18 травня 1944 року. Озброєні загони НКВС вторгалися в будинки, даючи сім’ям лічені хвилини на збори. Протягом трьох днів понад 193 тисячі кримських татар були вивезені в товарних вагонах до місць заслання. У дорозі загинули тисячі — від голоду, спраги, хвороб. Ті, хто вижив, опинилися в умовах, які фактично прирікали на повільну смерть: спецпоселення з обмеженим доступом до води, їжі, медицини, без права на пересування. За оцінками, у перші роки депортації загинуло до 46% усього народу.
Цей злочин відповідає міжнародному визначенню геноциду. Метою сталінського режиму було знищення кримськотатарської ідентичності, мови, культури, фізичне витіснення народу з його земель.
Визнання і пам’ять
У 2015 році Верховна Рада України офіційно визнала депортацію геноцидом, а 18 травня — Днем пам’яті жертв. Відтоді Україна щороку вшановує пам’ять загиблих: на державному рівні, в освітніх і публічних заходах, у вогнях свічок пам’яті на площах українських міст.
У 2019–2024 роках геноцид кримськотатарського народу було визнано також у Латвії, Литві, Канаді, Польщі, Естонії та Чехії. Ці рішення засвідчують міжнародну підтримку історичної правди та засудження політики знищення корінних народів.
Повернення, боротьба і відродження
Попри десятиліття вигнання, кримськотатарський народ не зламався. У 1980–1990-х роках почалося масове повернення до Криму. Було відновлено Курултай — традиційний національний з’їзд, створено Меджліс — представницький орган народу. У Криму з’явилися нові поселення, відбудовувалися мечеті, школи, заклади культури. Народ повернувся не лише фізично, а й культурно.
Сьогодення: нова хвиля репресій
Окупація Криму Росією в 2014 році ознаменувала початок нової фази переслідувань. Заборона Меджлісу, арешти, тортури, обшуки в домівках, сотні політичних в’язнів, включно з журналістами, активістами, мусульманськими діячами — все це свідчить про спробу повторити радянську модель репресій.
Закриваються незалежні медіа, звужуються права на мову, освіту, релігію. Водночас триває цілеспрямоване переселення росіян до Криму, що грубо порушує міжнародне гуманітарне право.
Чому це важливо сьогодні
Історія кримськотатарського народу — це історія трагедії, але й історія незламності. Її важливо знати, щоб зрозуміти, як виглядає політика геноциду та як вона продовжується під іншим прапором. Визнання правди, солідарність і пам’ять — це не лише жест шани, а й інструмент опору сучасній агресії.
Ми пам’ятаємо. Ми боремося за правду. Ми разом із кримськотатарським народом — у боротьбі за свободу і повернення додому.
ЗНО 2019 началось. Пять ответов на главные вопросы
По несколько тысяч долларов с каждого: что скрывается за всеобщим декларированием доходов
За спиной Зеленского: что известно о ключевых советниках шоумена