Все своє життя в Україні я постійно чую " та якось воно буде", "чого ти напрягаєшся, все буде добре", "чувак більше позитиву - це секрет успіху". Один міністр мені навіть прямо сказав: чого ти такий серйозний, розслабся, все якось облаштується. Оце "якось" постійно мене вбивало. Адже я не хочу "якось", я точно знаю, як я хочу, або як щось має виглядати. Коли я чую фрази про "якось", у мене зразу виникає в голові картинка казино і рулетка, де все що тобі залишається вірити в свою вдачу та спостерігати за кулькою. І чесно кажучи соціальна модель України мені дуже часто нагадує казино, де успіх немає нічого спільного з особистими якостями людини.
У моєму уявленні потрібно постійно мати план дій для досягнення бажаного результату. Як тільки, плани дій руйнуються, успіх стає ефемерним, далеким і випадковим.
Так-от, нарешті мені в руки потрапила книга Г. Еттінген "Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію". В цій книзі вона підсумовує 20 років соціальних експерементів, які доводять одну просту тезу: мріяти шкідливо! Так, для багатьох людей почути цю фразу - повний шок. Кілька моїх знайомих відразу сказали, що це повний бред. Але саме тому її дослідження тривали аж 20 років, поки безапеляційно не довели цієї тези.
Вона провела безліч експериментів з чоловіками, які мріють про жінку, з жінками, які мріють схуднути, придбати гарне взуття, студентами, які мріють про хороші оцінки, безробітними, які мріють про роботу, хворими, які мріють про одужання... У всіх цих випадках, особи, які чітко впевнено змальовували свої мрії, докладали в рази менше зусиль для їх досягнення, ніж особи, які сумнівались в своїх мріях, а тому докладали ще більше зусиль. Мрійництво, особливо заглиблене, є формою імітації бажаної реальності, переживання фейкового задоволення, яке втім зменшує мотивацію їх досягнення, оскільки вже частково принесло задоволення. Натомість людина з сумнівами досягнення своєї мрії мусить постійно готуватись до нових і нових перешкод їх досягнення. І коли зустрічає ці перешкоди, то впевнено їх долає.
Ця теорія мала б перевернути свідомість нашої нації, яка є патологічним мрійником. Ми постійно мріємо: ось ми стали незалежні, хрущі над вишнями гудуть, і т.д. Раз ми стали незалежні, але саме мрійники про цю незалежність не змогли виставити новий управлінський клас, і були змушені віддати управління бюрократичному класу.
Ось ми мріємо, що ми в ЄС: машини дешеві, зарплата висока. Але ми не розуміємо, що ЄС - це повага до гідності людини, все інше є наслідком. Ми не вимагаємо цієї поваги, і самі не починаємо жити гідно. Навпаки, як знавіснілі зомбі копаємо бурштин, женемо контрабанду і далі їдемо на заробітки. Нарешті наша головна мрія, про НЬОГО чи НЕЇ, які змінять все. От він цей красень, який закінчить війну за два тижні, ну і що, що це не можливо, адже він так сказав. От ВОНА, зменшить тарифи, ну і що, що це неможливо, вона пообіцяла.
Таке мрійництво вбиває можливість самої нашої дії. Вбиває усвідомлення нашої участі і відповідальності. Так, мріяти приносить задоволення. В книзі Еттінген це чудово доведено, але опісля всього ще є реальність. На завершення можна тільки додати коментар блискучого Олега Покальчука щодо цієї книги: "В кожному разі, авторка вельми переконливо доводить, що сама лише ментальна мастурбація на теми ваших величних звершень точно нікого не запліднить".