Чому уряд Гройсмана так і не зупинив політичну кризу в Раді
Формування нового уряду на чолі з Володимиром Гройсманом багато політиків і експертів називали "закінченням політичної кризи".
І намагались не помічати, що це якраз і є початок справжніх, а не віртуальних випробувань.
Відразу ж після травневих канікул, коли парламент став проводити перші після переформатування коаліції голосування, виявилося, що ніякої єдності думок з принципових питань не спостерігається.
Президент демонстративно відмовився від поїздки на важливу антикорупційну конференцію в Лондоні - і його відсутність стане для наших партнерів ще одним підтвердженням того, що кількамісячна боротьба із урядом Арсенія Яценюка і відставка прем'єра - не вирішення кризи, а входження в кризу.
Власне, боротьба коаліції із власним урядом, вихід з коаліції фракцій, які обіцяли виборцям спільно працювати заради реформ і європейського майбутнього країни - це і є криза відповідальності.
Формування крихкої коаліції, у якій частина депутатів від найбільшої фракції зорієнтована не на копітку роботу, а на дострокові вибори - і в цьому її інтерес співпадає з популістами всередині і поза парламентом - це і є криза відповідальності.
Необхідність постійно шукати голоси серед депутатських об'єднань, які формально не входять до коаліції - це і є криза відповідальності.
Готовність міняти закони під конкретних чиновників, а не знаходити гідні кандидатури, які відповідають чинному законодавству - це і є криза відповідальності.
Прагнення частини політичної еліти - при близькій до анархії підтримці частини суспільства - підмінити діалог в парламенті примарою дострокових виборів - це і є криза відповідальності.
Я, звичайно, не буду стверджувати, що ця криза тільки почалася. Вона триває, просто її важливою рисою сьогодні є кристалізація розуміння справжніх причин кризи.
Ще вчора можна було розповідати, що всі проблеми - від "неправильного" уряду, від прагнення триматися за крісла, від невідповідності образу прем'єра і уряду антикорупційним очікуванням.
Сьогодні, коли уряд "правильний", а криза і не думає закінчуватися, варто замислитися про її справжні причини. І зрозуміти, що поки політики і громадяни не навчаться стратегічному мисленню і зможуть прораховувати хоча б короткочасні наслідки своїх дій, Україну так і буде кидати від кризи до кризи.


F-35 для Саудівської Аравії: Чи загрожує це безпеці Ізраїлю та які переваги?
США запроваджують нові потужні санкції проти Росії: ключова роль Трампа та стратегічні ставки
Джейкоб Колльєр: Музика як мова, що об'єднує та трансформує через "коливання"
Міст квітів 1990-го: Як Молдова та Румунія втратили шанс на об'єднання і чому це може статися через ЄС
Генетично модифіковані організми: чому споживачі відмовляються від них та як це можна змінити
LEGO повертає дітей до реальності: чому конструктори перемагають цифрові розваги
Податки, бюджет та майбутнє української економіки: глибокий аналіз
Наймолодший мер Японії: Як діалог з громадянами змінює міста















