Ця маніпуляція буде линути звідусіль. З АП будуть істерити про необхідність прийняття Закону про вибори в ОРДЛО, але ніби-то ніхто його не буде виконувати. В Європі розгорнеться масштабна інформаційна операція росіян про необхідність зняти санкції і країну-невдаху Україну. Російські політичні шавки в країнах ЄС будуть робити різкі заяви про майбутнє України, а українські ЗМІ будуть все це істерично репостити. До мінських домовленостей будуть прив’язувати все від санкцій і безвізового до мало не траншу МВФ. І все це буде суцільним фейком, за винятком того факту, що ми вчергове ні до чого не підготувались.
А чи могли ми підготуватись?
1. Санкції. Залежність санкцій від Мінська придумали автори самого Мінська. Насправді, санкції залежать виключно від бойових дій на Донбасі: припинення бойових дій вестиме до скасування санкцій. І визначальним фактором тут є не європейські політики, а європейська громадська думка. Ця думка не може допустити, що Європа взагалі бездіє, коли в її безпосередній близькості ведуться повноцінні бойові дії. А чи можуть європейські політики ще щось пред’явити окрім санкцій? Глибока стурбованість мабуть не менше смішить самих європейців як і українців. Тому все, що нам треба було послідовно робити — це доводити, що бойові дії на Донбасі не припинені. Але останні 4 місяці ми наповнювали міжнародний простір скандалами з прем’єром, офшорами, НАЗК, деклараціями і т.п. Тому відчуття завершеної війни є не тільки в європейців, а й в чималої кількості українців.
2. Вибори на Донбасі. Це рішення є рішенням насамперед для Заходу. ДТ правильно пише, що це така собі проміжна перемога для Меркель і Обами. Але дедалі, очевидно, що це не може бути рішенням для України, оскільки може підірвати країну ще більше. Класична модель вирішення конфлікту через вибори є неможливою в наших умовах. Зрештою, а де ця модель власне спрацювала? В Іраку, в Афганістані? Гра у вибори — це не наша гра. Але оскільки нашої гри немає — то це єдина гра.
Ідея Романа Безсмертного зі спеціальними Статутами — це хороший спосіб нав’язати свою гру. Шкода, що ні Президент, ні ЗМІ не приділили їй належної уваги. Фактично, Україна в односторонньому випадку створює правила повернення територій. При чому, не повністю відразу, а окремими частинами, через прийняття відповідного Статуту, і підготовки до виборів. Закинути щось дуже складно. Так — це не в руслі домовленостей, які і не виконуються. Але це наш формат, наша пропозиція, в ній теж є вибори і логіка завершення конфлікту. Ми маємо мати власний пакет рішень повернення Донбасу, і, нажаль, повернути його військовим шляхом сьогодні — ми не можемо, бо навіть і не готуємося до цього. Але треба пам’ятати одну важливу річ: подібні конфлікти завжди закінчуються гібридними рішеннями. Не вірите? То згадайте, як великий Путін повернув Чечню і чи можна сказати, що повернув взагалі?
Для розв’язання своїх проблем завжди потрібно мати пакет саме своїх рішень, від яких і будувати переговорну лінію. Відсутність рішень , пане Президенте теж може бути рішенням, але навряд чи успішним.