Боротьба з мафією по-українськи: коли і кого почнуть саджати

Блоги

11.07.2016 17:21

Андрей Кокотюха, джерело: «Главред»

Блоги

Перспективи посадити доморощених мафіозі не за одне, так за інше виглядають цілком реально.

7 липня генеральний прокурор України Юрій Луценко на своїй сторінці в Facebook анонсував другу серію війни з газовою мафією. Йдеться про низку обшуків у компанії "Еко-Північ", керівництво якої підозрюється в ухиленні від сплати податків. За цим звинуваченням колись вдалося посадити горезвісного гангстера Альфонсо Капоне, бо нічого іншого одному з кримінальних лідерів Америки 1920-1930-х років інкримінувати не вдалося. Попри те, що Аль практично не ховався, "купив" чиказьку поліцію і вважався недоторканим. Людною, котра приборкала Капоне, прийнято вважати Еліота Несса, спеціального агента міністерства фінансів, який, із подачі преси, у боротьбі з мафією перетворився ледь не на супергероя в очах суспільства.

Раніше пан Луценко так само особисто відзвітував про початок операції "Антибурштин", мета якої — притиснути так звану "бурштинову мафію" на Рівненщині. Новина виявилася несподіваною навіть для "зрадофілів": виявляється, українські правоохоронці таки вміють працювати, готували операцію багато тижнів, ударили не по рядових копачах — взяли корумпровану поліцейську верхівку. Причому тут взаємодіяли також військова прокуратура та СБУ.

Подробиці потроху з'являються в засобах масової інформації. Є підозра: рано чи пізно "Антибурштин", як і решта поліцейсько-прокурорських атак на різні фронти української мафії, будуть втілені в книжках і фільмах. Адже історія протистояння Несса і Капоне лягла в основу стрічки Браяна де Пальми "Недоторкані", де головні ролі зіграли голлівудські зірки, Кевін Костнер і Роберт де Ніро відповідно.

Щоправда, операції, які завершилися провалом, для популяризації не годяться. А сумніви Луценку в результативності роботи вже висувають у соцмережах не лише "зрадофіли". Та й сам Юрій Віталійович багато разів згадував часи, коли він очолював МВС. Тоді вдалося за досить короткий час затримати низку високопоставлених корупціонерів, і вищий пілотаж — провести обшук у одного з головних недоторканих України — Рината Ахметова. У ті часи пан Луценко публічно запрошував олігарха на чай, і той приходив поговорити з міністром "за жизнь". Проте посадити не вдалося майже нікого.

Та бог із ним, із Ахметовим, про це не мріяв, здається, сам головний міліціонер. Усіх затриманих міліцією, за словами Луценка, рано чи пізно випускала прокуратура, розвалюючи справи. Тепер же поліція з прокуратурою ніби заодно. Проте соцмережі попереджають: мафіозників відпускатимуть із судових залів. Бо провину встановлюють суди, а вони у нас далі корумповані, що визнає навіть голова держави.

Минулий тиждень, який запам'ятався початком наступу правоохоронців на мафію, мимоволі переніс у 1980-ті. По-перше, реальними, без лапок, зірками другої половини тих років був тандем слідчих Тельман Гдлян — Микола Іванов. Вони стали справжніми героями свого часу, бо почали розкручувати "узбецьку", або ж "бавовняну", мафію. Фотографії скарбів, вилучених під час обшуку, теж публікували в ЗМІ, фрагменти оперативного відео показували у мегапопулярній програмі "Погляд", і здавалося: в пізньому СРСР нарешті торжествуватиме закон, а бандити сидітимуть у тюрмах.

Не так сталося, як гадалося. Щойно сліди з Узбекистану привели в Москву, як прокуратура Союзу порушує проти Гдляна та Іванова кримінальну справу. Обох звинувачували в корупції, незаконних методах ведення слідства, в тому числі — порушеннях при зборі доказової бази в "узбецькій" справі. Потім, за рік, було визнано факт пресингу обох і тепер уже — незаконне звинувачення на їхню адресу. Але на той час усі справи проти причетних до "бавовняної мафії", розвалилися.

З нинішніми українськими реаліями перегукується також популярний в той період італійський серіал "Спрут". Безпрецедентний випадок: автор Мікеле Плачідо, який зіграв роль безкомпромісного борця з безсмертною мафією комісара Коррадо Каттані, читачі журналу "Советский экран" дружно назвали кращим актором року. Хоча як до, так і після того іноземець такої честі удостоєний не був. Показ серіалу про мафію виявився на диво співзвучним із потребою суспільства в реальному правосудді. Люди втомилися від безкарності не рядових виконавців, яких тоді охрестили "стрілочниками" — тими, на кого легко перевести "стрілки", — а саме "начальства": тих, хто їх направляє і ними керує.

Італійського "Спрута" тридцятирічної давнини корисно передивитися, так само як польський аналог, створений у 1990-х — "Екстрадиція". Хоча б тому, що у не нових європейських стрічках упізнаються нинішні українські реалії. А фільми, своєю чергою, відображали тогочасний кожен своєї країни. Через те й були популярні — бо шукали відповідь на актуальні питання й показували реальний стан справ. Отже, якщо ми аплодували іноземному видовищу тоді, це значить — тема була близькою нашому пізньорадянському й пострадянському глядачеві. Якщо ж ми досі не просто впізнаємо ці реалії, а й накладаємо на нинішній момент в Україні — значить, правду кажуть ті, хто прогнозує: наша країна повторює шлях інших, лиш із запізненням років на двадцять. Тобто, курс взято правильний.

Щоправда, кіношний італійський комісар загинув від бандитської кулі, його польського колегу звільнили зі служби, коли копну́в надто глибоко, а реальні слідчі стали жертвами репресій, бо зависоко стрибнули. Власне, з цим і проводять паралелі українські скептики, котрі прогнозують розвалення "бурштинових", "газових" й інших гучних кримінальних справ у судах. Але нагадую: десять років тому все стопорилося на рівні прокуратури. Хай Луценко — не Каттані, але, виглядає, прокуратура не гальмуватиме. Ну, а 20 років тому подібні справи неможливими робила пострадянська міліція. Тому перспективи посадити доморощених мафіозі не за одне, так за інше виглядають не аж так фантастично.