Базовий сценарій для України в 2017 році — інерційний, тобто, згідно цього базового сценарію, не відбудеться нічого, що може призвести до суттєвих зсувів. Але це «нічого» буде проходити досить інтенсивно і супроводжуватиметься великими скандалами: продовження дрейфу бізнесу до неконкурентноспроможності та збитків; примарна макрофінансова стабільність та млявий ріст ВВП на 2% в рік; МВФ — чи так, чи ні; безвіз — спроба видати за перемогу бюрократичне завершення процедур, що не матиме особливого впливу на соціум; зняття санкцій з Росії — ні туди, ні сюди; Мінський процес — ні туди, ні сюди, і так далі.
На перший погляд, ми маємо багато можливих сценаріїв розвитку подій в Україні. Недооціненість України в світі, високий економічний та інтелектуальний потенціал, стомлений соціум, поступовий колапс старих державних інститутів — все це як стиснена пружина, готова привести механізми змін до дії під впливом потужних подій. Додамо сюди надію на «чорних лебедів» (електронні декларації, «плівки Онищенка», націоналізація Приватбанку за плюс-мінус 5 млрд. доларів, перестрілка в Княжичах, помилкове голосування в Раді безпеки ООН тощо). І ми начебто отримуємо низку сценаріїв розвитку подій, але фактично це «шум». Шум малоймовірних, хоч і досить впливових (в разі їх виникнення) подій. Шум, що унеможливлює виокремлення альтернативних сценаріїв в 2017 році, окрім чітко вираженого базового. Ні ескалація військових подій на Сході, ні рішення міжнародних судів на користь України, ні потенційний ризик погіршення економічної ситуації (наприклад, внаслідок недовиконання дохідної частини бюджету, неотримання траншу від МВФ), ні парламентські вибори — все це не відноситься до подій високої ймовірності. «Чорні лебеді» не сідають на нашу мутну воду, а помахавши крилами, перелітають до Туреччини, США, Південної Кореї та інших країн, де і гніздяться.
Тому опишемо базовий сценарій та ті ранні сигнали, на які варто звернути увагу у 2017 році.
Економіка
Економіка повільно зростає в межах 1-3%. В окремих галузях може спостерігатись інтенсивний відновлювальний ріст, зокрема, продаж нових автомобілів, автозапчастин, будівельних матеріалів тощо. Однак в цілому кардинально ситуація не змінюється. Малий бізнес активно закривається і переходить в тінь, структура економіки в плані співвідношення малого/середнього та великого бізнесу погіршується. Великий бізнес «знаходить підходи» до державних закупівель, відроджений інститут «смотрящих» і фактичний провал приватизації призводять до відновлення і консервації систем розподілу бюджетних потоків та заробітків на збитках державних підприємств. Середній бізнес (в першу чергу мобільні галузі, такі, як ІТ) активно розглядає можливість переносу в інші країни, у тому числі Польщу. До речі, офіційні показники росту економіки можуть розходитися зі власними оцінками підприємців.
До вірогідних подій потрібно віднести ріст тіньового сектору економіки, нові форми захисту бізнесу від перевіряючих («віджимаючих») органів, в тому числі не виключені силові. Вірогідні затримки платежів бюджетникам по виплатам — як наслідок реального недовиконання бюджету в частині надходжень. Парламент голосує нерезультативно — відсутні голоси на прийняття важливих для країни законопроектів.
Бюджет по доходах не виконується з першого кварталу, що призведе до підвищення тиску фіскальної служби та інших контрольних органів. Вірогідність того, що державі вдасться уникнути фіскальної кризи, низька. Світова цінова кон'юнктура по зернових та металу сприятлива для України, що дозволяє уникнути суттєвих потрясінь навіть на фоні тимчасового росту цін на енергоносії.
Політика
Президент залишається найвпливовішою фігурою. «Компромат», «викриття», взаємні звинувачення накопичуються і нагнітаються весь рік, особливо активно у другому кварталі, у тому числі з боку Михеїла Саакашвілі. Все більше депутатів провладної парламентської фракції будуть позиційно відсторонятися від БПП. Активізується вкладання грошей у такі політичні проекти, як «За життя», «Наш край», Аграрна партія тощо. На цьому фоні нові демократичні політичні сили залишаться малопомітними, що пояснюється нестачею (а фактично відсутністю) фінансування та доступу до медійних ресурсів. При фактично повній відсутності нових політичних лідерів (до них, згідно останніх опитувань, люди відносять не тільки Андрія Садового, а й Олега Ляшка, Вадима Рабіновіча та ін.), кардинальних змін в політичній структурі не передбачається. Водночас в Інтернеті та соціальних мережах прогресуватимуть технології атак ботів, розколу аудиторії, поширення сумнівів та недовіри. Всі політичні сили будуть «розхитувати човен», але це не критично: виборів не буде, оскільки навіть сили, що бачать можливість внаслідок виборів покращити свої позиції (в першу чергу — «Батьківщина»), не зможуть вплинути на інерційність базового сценарію.
Міжнародна ситуація
Військова ситуація на сході України не буде надто загострюватись та лишатиметься на рівні останніх місяців. Економічний колапс на окупованих територіях суттєво не вплине на поточну ситуацію. Довготривалість млявих процесів та надзвичайна повільність України, на грані повного небажання змінюватись, стає очевидною для більшості зовнішніх спостерігачів. В результаті на зовнішній арені Україна фактично лишається з єдиним союзником — Литвою, яка також досягає розчарування в нездатності України до модернізації.
Соціум
Простір можливого в Україні визначається властивостями соціуму. Одначе структура соціальних відносин, що склалася нині в Україні, неприйнятна для самого суспільства. Тому ключовим питанням 2017 року є: «Як буде змінюватись інституційність країни?»
Інституції фактично повільно колапсують вже давно, і на початку другого кварталу може бути досягнута межа інституційного колапсу. Приводів достатньо: рік роботи поточного уряду, безрезультатне очікування безвізу від ЄС та траншу від МВФ, публікація даних про виконання бюджету за 1-й квартал 2017 року, прояснення впливу на бізнес-активність підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн., підвищення акцизів та інших податкових нововведень, другий етап подачі електронних декларацій для більш широкого кола держслужбовців та можливість прослідкувати динаміку в порівнянні з минулим роком. На тлі цих подій суди стануть максимально затягувати рішення, в першу чергу шляхом безкінечного перенесення термінів розгляду справ, а судді будуть боятися брати хабарі. Із зовнішніх факторів найважливіші — політична ситуація у Франції, Німеччині, Італії, а також завершення першого кварталу президентства Д.Трампа (прояснення позиції нової адміністрації щодо важливих для України та світу питань).
Найважливішою відповіддю суспільства на колапс інституцій стане зменшення сподівань на державу у вирішенні своїх проблем. Відповідальні громадяни почнуть активніше самі вирішувати локальні і місцеві проблеми. Патерналістськи налаштована частина суспільства буде все менше орієнтуватися на державу і все більше на відповідальних громадян («прийдуть волонтери і нам допоможуть»). Постачання армії по офіційних каналах може знову почати руйнуватися, отже, знову виникне потреба в терміновому втручанні волонтерів.
Актуалізується ключове питання для формування нації: «Хто ми, чому і заради чого ми разом?». Відповіддю може стати поява нової національної ідеї. Наслідком появи в соціумі спільного бачення майбутнього може стати набуття Україною нової суб'єктності до кінця 2017 року. Не основним, але очевидним проявом цього стане формування нової коаліції в Верховній Раді, поява нових («паралельних») механізмів державного управління.
Головним же підсумком цього року стане зміна соціального тренду від розчарування (пов'язаного із закінченням першої фази Революції Гідності, поразкою громадянського суспільства, відсутністю покращення бізнес-клімату і зростання рівня життя людей, а також втратою надії на допомогу іноземних партнерів) до розуміння, що зміни залежать від самого суспільства, від його здатності виховати в собі нові цінності довіри та розвитку на заміну патерналізму.
Аналітичний центр ГОШ: Андрій Заблоцький, Валерій Пекар, Максим Левківський, Роман Ольшевський, Андрій Длігач