Почему потеря Донбасса - вопрос недалекого времени
Все, кто говорят, что сегодня в Польше один язык и все отлично, забывают, что в 20-30-е годы прошлого века РП была многонациональной страной, которая проводила политику "одна страна-один язык-одна культура". Польша запрещала украинский, преследовала украинцев, колонизировала Волынь и в целом всхудні креси.
Как следствие, Польша получила ОУН-УПА, Бандеру, Волынскую резню, а потом благополучно, точнее говоря, не совсем благополучно пришла к моностране: потеряв Литву, западную Беларусь и западную Украину, изгнав немцев из западной Польши, изгнав и переселив украинцев из восточной. Это была цена соборной Польши с одним языком, одной культурой, одной нацией.
Так вот, если мы будем продолжать в том духе, как предлагают авторы мовного закона, то вопрос потери востока это не вопрос вероятности, а вопрос времени. Причем недалекого. Это просто приглашение к федерализации явочным порядком. И не той федерализации, что в Германии, той, что в Боснии и Герцеговине. И тогда таки да, в конце концов, мы получим монострану, а Харьков и Одесса будут восприниматься украинцами как поляками сегодня воспринимаются Львов и Франковск. Как писал О'Генри: "Мужчина закурил сигарету и наклонился над бочкой с бензином. Покойному было 25 лет".


Крим без пального та світла: окупаційна влада в паніці, мешканці тікають
Codex: Ваш новий ШІ-асистент для автоматизації бізнесу
Удари по Криму та логістиці РФ: наслідки для Кремля та окупантів
Українські удари перетворюють Крим на логістичний кошмар для Росії
Пустелі оживають: як рідкісне явище цвітіння змінює найпосушливіші куточки Землі
Роуз Б. Сімпсон: Як мистецтво, автомобілі та природа формують шлях до самовираження
Орден Білого Орла: Польща позбавила Зеленського нагороди, а українські екс-президенти відмовилися від польських відзнак
Гуцульська культура: традиції, ремесла та виклики сучасності















