Почему потеря Донбасса - вопрос недалекого времени
Все, кто говорят, что сегодня в Польше один язык и все отлично, забывают, что в 20-30-е годы прошлого века РП была многонациональной страной, которая проводила политику "одна страна-один язык-одна культура". Польша запрещала украинский, преследовала украинцев, колонизировала Волынь и в целом всхудні креси.
Как следствие, Польша получила ОУН-УПА, Бандеру, Волынскую резню, а потом благополучно, точнее говоря, не совсем благополучно пришла к моностране: потеряв Литву, западную Беларусь и западную Украину, изгнав немцев из западной Польши, изгнав и переселив украинцев из восточной. Это была цена соборной Польши с одним языком, одной культурой, одной нацией.
Так вот, если мы будем продолжать в том духе, как предлагают авторы мовного закона, то вопрос потери востока это не вопрос вероятности, а вопрос времени. Причем недалекого. Это просто приглашение к федерализации явочным порядком. И не той федерализации, что в Германии, той, что в Боснии и Герцеговине. И тогда таки да, в конце концов, мы получим монострану, а Харьков и Одесса будут восприниматься украинцами как поляками сегодня воспринимаются Львов и Франковск. Как писал О'Генри: "Мужчина закурил сигарету и наклонился над бочкой с бензином. Покойному было 25 лет".
F-35 для Саудівської Аравії: Чи загрожує це безпеці Ізраїлю та які переваги?
США запроваджують нові потужні санкції проти Росії: ключова роль Трампа та стратегічні ставки
Джейкоб Колльєр: Музика як мова, що об'єднує та трансформує через "коливання"
Міст квітів 1990-го: Як Молдова та Румунія втратили шанс на об'єднання і чому це може статися через ЄС
Генетично модифіковані організми: чому споживачі відмовляються від них та як це можна змінити
LEGO повертає дітей до реальності: чому конструктори перемагають цифрові розваги
Податки, бюджет та майбутнє української економіки: глибокий аналіз
Наймолодший мер Японії: Як діалог з громадянами змінює міста
