Уляна Супрун є продовження «атаки легкої бригади», за визначенням Валерій Пекар, до якої вже входили Айварас, Пивоварський, Oleksiy Pavlenko тощо. Всі ці прогресивні люди представляли чудові концепції і плани, які розбивались об граніт бюрократії і совкої суспільної свідомості. І хоча ми всі з вами спостерігали успіхи і невдачі цих людей, раптом багато фб користувачів вирішили, що Уляну Супрун спіткає інша доля і їй все вдасться. Ні, не вдасться. І ось чому.
1. Ілюзія прийнятих постанов. 3 роки відверто не навчили, що прийняті закони і постанови здебільшого стають папером, а в гірших випадках легітимізують корупціонерів у владі, як було з реформою держслужби. Рівень не виконання прийнятих рішень просто колосальний. Те, що я спостерігав на своїй службі — більше 70%. Саботаж відвертий і не прихований. Але разом з цим часто об’єктивний. Держслужба на низовому рівні просто розвалена. Працівники перевантажені паперовою роботою, мають низькі зарплати, і працюють 12-14 годин. Уявити собі, що вони ще й вивчають нові реформи та запроваджують їх — фізично не можливо.
2. Через корупцію до чесності? Якщо задуматись нормально, то логіка реформ через існуючу систему взагалі є абсурдною. У вас корумпована система, в якій циркулюють кошти між регіональними чиновниками, фарммафією, та лікарями. І раптом, всі ці люди з невідомих причин, стають чесними і починають жити по нових постановах. Таке враження, що корупція в Україні від постанов виходить. Здійснення чесних реформ корумпованими чиновниками є абсурдом.
3. Брак підтримки. Фб підтримка створює ілюзію підтримки, якої не існує. Кожен реформатор у владі потребує реальної практичної допомоги. Це контроль прийнятих рішень, це пропозиції чесних і кваліфікованих кадрів, це аналітика і рекомендації, це масова комунікація суті реформ тощо. Цієї підтримки в реформаторів не було, незважаючи на тисячі лайків.
4. Ресурси. Будь-які реформи потребують надресурсів, оскільки існуючі ресурси йдуть на підтримку системи. Такі ресурси є всередині кожної системи, але їх вивільнення потребує колосальної політичної волі, якої немає.
Що може зробити Уляна Супрун і що має шанс їй вдатись?
1. Дискурс правильних реформ. Це те, що насправді вже вдалося. В суспільстві запустилось бачення іншої медицини. Нехай його саботують і дискредитують, але це нове знання, яке приживеться з часом.
2. Тотальна зачистка МОЗ. Всім треба запам’ятати одну важливу річ: якщо у вас працює чиновник, який прийшов до вас — це не ваш чиновник. Звільнити всіх, а потім набрати нових чи навіть старих — підкоряє систему під вас. Але в цьому також треба вирішити неефективність апарату. Потрібно зробити масштабну інвентаризацію посад, їх навантаження та формат роботи. Потрібно максимально віддати на аутсорсинг такі функції як юридичні, фінансові тощо.
3. Інвентаризація ресурсів. Наші постсовкові системи — це просто діри ресурсів. Кожний орган влади має купу не властивих йому об’єктів, як бази відпочинку, їдальні, готелі тощо. В самих лікарнях є купа лишніх приміщень та площ. Інвентаризація цього всього з подальшим продажем дасть необхідний ресурс на реформи.