Мы очерствели: потери на фронте превратились в статистику
Жить не под обстрелами, ходить на работу, гулять с друзьями, проводить время в кругу семьи. А эмоций в ФБ это вызвало на несколько порядков меньше чем мовный закон, эмиграция или батл Омелян-Балчун. Где слова поддержки? Где черные автарка? Где сопереживание? Где посты в честь погибших? Или они этого не заслужили?
Можно сказать, что мы очерствели. Можно сказать, что потери на фронте превратились в статистику, а мы к ней начали привыкать. А можно признать, что гибель одного из нас вызывает меньше эмоций, чем очередной информационный всплеск. И это мерзко.
Нация лишь тогда сильна и едина, когда потеря каждого человека на фронте воспринимается, как трагедия.
Вечная Слава Героям! Вечная память отдавшим жизнь за Украиу!


15% прогресу та "скандал з Генпрокурором": Чи зірве Україна шлях до ЄС?
Крах польської підтримки: Як Україна з «жертви» стала «конкурентом» і чому Польщу охопила українофобія
Українські "КАБи" та "вирівнювачі": новітня зброя ефективно знищує військові об'єкти окупантів
Hornet: Як американський дрон за €5000 став нічним жахом російської логістики на 160 км
Провальна тактика в суді: Чому відеодокази не допомогли скасувати мобілізацію на Закарпатті
"Зайти і вийти – найнебезпечніше": Відверта розповідь воїна про будні піхоти в районі Часового Яру
Україна ставить Лукашенка перед жорстким вибором: ультиматум або економічний колапс
Від "Гойда!" до "Куди відступати?": Як російська "спецоперація" привела до внутрішнього хаосу та відчаю














