Влітку, коли настрої публіки коливались під впливом заяв Трампа щодо Криму і України, я написав, що насправді він просто забруднює інформаційний простір навколо конткретних питань, створюючи невизначеність щодо того, яка позиція насправді. Тепер можна сказати, що цей підхід є основою його політичної стратегії.
Невизначеність знерухомлює суперника. Якщо ви думаєте, що Трамп за Росію, то дієте одним чином, якщо проти - іншим. Але коли він то за, то проти, то ви просто розгублено очікуєте. Трамп заганяє всіх в емоційні качелі, і в якісь мірі паралізує політичну поведінку опонентів. Під час кампанії він це робив шляхом суперечливих емоційних заяв, тепер він розігрує це в форматі "добрий-поганий поцейський".
Так, в січні він шокував всіх заявою про те, що НАТО застаріло. Але вже цих вихідних "добрий поліцейський" Пенс запевняв розгублених європейців, що НАТО - назавжди. Підсумок: розгублені європейці думають кому вірити і не можуть визначитись з власною стратегією.
Особливість цього підходу Трампа, що розгублений і невизначений суперник чи союзник, завжди готовий пропустити від нього удар і перебуває в стані "підвішаної жертви". Це ж стосується і Росії, яка то святкувала його перемогу, то зараз панічно істерить про чергові зради. Весь цей час "підвішана жертва" як правило утримується від дій, очікуючи коли ситуація стане більш визначена.
Проблема цього підходу тільки в тому, що не можна довго чекати з вирішальним ударом, оскільки просто стане очевидно, що його немає. І тоді, жертва перестає себе такою почувати, і перетворюється на мисливця. Тривала невизначеність в США і поза ними, може закінчитись тим, що всі зрозуміють, що ніяких чітких позицій у Трампа немає з відповідними наслідками для нього.