Майдан - нормальний стан українського народу

Блоги

20.03.2017 15:03

Мирослав Гай, джерело: «ONLINE.UA»

Блоги

Поневолити нас можливо, але ненадовго. Нас легше вбити, ніж поневолити. Тому майдани в Україні і мирні протести будуть відбуватися і далі.

Просто Україна – це країна вільних людей, ми любимо свободу, все ХХ сторіччя ми боролися проти поневолення Російською імперією у вигляді Радянського Союзу, збройні повстання точилися в Україні за свободу до 50-х майже років і більше, партизани бігали по лісах.

Тільки 25 років Радянський Союз зміг нас утримувати без жодного озброєного повстання. Як тільки Радянський Союз розвалився, перше, що ми зробили, як тільки ми почули слабину – провели свої майдани, щоб отримати свободу. Це наша вдача, наша точка ідентифікації, ми – вільні люди.

Поневолити нас можливо, але ненадовго. Нас легше вбити, ніж поневолити. Тому майдани в Україні і мирні протести будуть відбуватися і далі. І ви ніяк не забороните, тому що чим більше ви забороняєте, тим більше ця енергія прагне на волю.

Питання в тому, що українське суспільство вже переросло ту форму правління, яка в нас зараз. Воно вимагає політичних реформ, реформ виборчого законодавства, воно вимагає реформ в усьому – в енергетичному секторі, в фінансовому секторі, вимагає реформ у податковому секторі…

Виявилося, що український народ більш сучасний, ніж ті управлінці, які зараз вирішують, куди держава буде рухатися надалі. Майдан можливий в Україні, якщо реформи будуть іти так поволі і так неактивно.

Якщо уряд, президент і будь-які управлінці, які будуть вирішувати долю країни, не будуть грати на випередження щодо реформ, а навпаки – труситися за народом, який вже давно прагне в Європу, прагне мати електрокари, прагне вільного ринку, прагне нормальних податків, прагне реформ банківської системи.

Якої форми цей Майдан можливий – нам невідомо. Чесно кажучи, поки зараз точиться війна, я особисто, Мирослав Гай, не волів би тут якихось великих протестних рухів. Але, з іншого боку – ми і воюємо, і торгуємо, і бачимо, що багато рішень, які мали б грати на користь України у цій війні, на нашу перемогу, не приймаються через політичну імпотенцію, або через інші цілі тих людей, які за ці рішення відповідають. Все більше і все частіше я і багато з мого оточення, інтелігентні люди, задумуються про нові форми мирного протесту.

Не дай, Боже, якщо це переросте в якесь збройне протистояння. Але це можливо тільки через єдиний варіант розвитку подій – якщо до будь-яких мирних протестів, мітингувальників, блокадників, влада і силові структури будуть вживати силу. Ми – вільні люди, нас не можна поставити в стійло. Кожна силова структура буде наступати на ті самі граблі, якщо буде намагатися вирішувати тут якісь політичні і соціальні питання силою. Тут це не працює, тут це викликає тільки більший супротив і більші майдани.

Бажаю всім учасникам нашого складного, цікавого, історично важливого для всієї планети, соціального життя – розуму й мудрості. І тут переможуть тільки ті, хто любить цю країну. Інші будуть змушені покинути її.