Від самого початку в цьому було щось не так. Ми радились в Інституті і намагались свідомо уникнути розгортання цього шабашу. Я часто читав Дроздова. Мені подобалось, що він намагався боротись з «рагульською окупацією Львова». Він намагався розширити кордони цієї одноплемінної ідентичності зав’язаної на дискурс визвольної боротьби. Він став тараном проти «Свободи», і нещадно мочив їх за вузьку націоналістичну позицію. І тут раптом таке…
Але вчорашній пост Дроздова поставив все на свої місця. Прямі заклики до боротьби, тези про знущання 25 років, про пробудження, заклики до об’єднання і боротьби – весь цей пафос це технологія. Емоції підігріті, час підсікати. Треба обурених людей конвертувати в дію, треба щоб вони почали шукати винних, позначати їхні двері хрестами, гнати їх – бо це «Вчинок».
Воу-воу-воу люди, ми це вже проходили: проти нас реалізовується класична інформаційна операція. Забули Надію Савченко? Жінка, солдат, героїчно протистоїть Путіну, всім світом її витягуємо, а тут почалось: треба діалог з сепаратистами, мир, влада у всьому винна…
Зараз багатьом стане соромно. Тим хто рвав на собі сорочку за Дроздова. І спішить Дроздів роздавати. Хто ця людина, що вам пише про захист мови? Ви знаєте хто це? Дивіться, це автор наступних пасажів:
- Сучасний Львів, який став українським тільки завдяки Радянському Союзу, наполягає на мономовності України — і цим марґіналізує себе, власноруч викидає за борт сучасної української дійсності. Бажаючи бути в Україні, Львів мусить акцептувати двомовність як аксіому. Власне кажучи, заперечення двомовності — це актиукраїнська позиція.
- Цей Львів не здатен ані побачити, ані визнати двонаціональну державу. Не багатонаціональну — а власне двонаціональну. Тобто з двома чітко вираженими й структурованими титульними націями — укр. і рос. Представників решти національностей до уваги можна брати лише з міркувань сухої статистики. Проте цілком зрозуміло, що титульними націями, які спільно утворили державу, є дві вище згадані. На момент зачаття нашої держави і українці, і росіяни були повноправними й основними суб'єктами державотворчості. Вони найвиразніше артикулювали свої потреби та інтереси. І зараз українські українці та українські росіяни (до орбіти яких тяжіють українські російськомовні) є двома рівносильними силами, які визначають вектор розвитку.
І там ще багато подібного. «Блоги» - не горять. Стаття Львів яким він не є на Збручі.Але можливо це було давно, і війна раптом все змінила з другом Дроздовим? Аж ніяк. Ці ж самі тези в менш радикальній формі він озвучує в статті «Двомовна Україна. Львів на розпутті» у 2015 році.
То про який біль від 25 років знущання над українською мовою пише Дроздов??? Що це герой такий, послідовний лобіст двомовності, який раптом стає поборником української мови? Це не герой – це спецоперація.
Це ще не все. Багато з вас спіймались на відео, де Дроздов виганяє Романенка, і відео було обрізане саме в момент вигнання, а далі де ведучий расистським чином просить продовжити іншого гостя говорити російською – ви не бачили. Цьому є пояснення самого автора відео. Він чесно в себе в коментарях зізнається, що зробив це … щоб отримати купу ваших лайків і шерів. Скріни додаються.
Я чесно хотів сподіватись, що історія з Надією Савченко більше не повториться. Але ж ні, ось ми на початках нової операції. І тут я мушу пояснити кілька важливих речей. Гібридна війна має свою інфраструктуру. І це не канали зв’язку, не російське телебачення, які є виключно інструментами. Інфраструктурою гібридної війни є суспільні розколи. Це питання мови, ксенофобія, різниця між багатими і бідними, проблема розвитку регіонів тощо. Саме тому російські агенти намагаються посварити нас з поляками, в Латвії поширюють про згвалтування німцями литовки, турками німкені і т.п. Тому так як під час звичайної війни є критична інфраструктура (мости, трубопроводи, лікарні), так і для гібридної війни критичною інфраструктурою є питання, які розколюють суспільство, бо саме по них буде нанесена атака.
Думайте, не впадайте в емоції, помста – це страшна отрута, і на ній дуже легко зіграти. Я розумію, що позиція Дроздова виявилась близькою багатьом. Але в такому випадку, і це прозвучить дуже дивно, я раджу вам робити героя з Roman Matys. Я абсолютно не підтримую все, що він робить, але він робить це багато років, послідовно, і робить бо дійсно в це вірить. Ми ще обов’язково подискутуємо з приводу підходів до захисту і розвитку української мови, але це буде спокійна розмова з аргументами. А не інформаційна спецоперація.
Репост не тільки вітається, а й зупиняє спецоперацію «Дроздов».