Але головна причина чому я його пишу – це моє невтомне прагнення позбавити суспільство від пошуку чарівних ліків. Я щиро переконаний, що саме позбавлення людей від цієї страшної манії швидко вилікуватись від усіх проблем – буде мати найбільший позитивний ефект.
Коли з’явилось перше відео затриманої Савченко з сепарами – я, як і більшість, був вражений. Жінка, солдат, мужньо тримається на допиті. Я зв’язався зі знайомими з Айдару, щоб дізнатись більше. Те, що я почув нормальні вуха не витримають. І про її роль в трагічних подіях, і про те, що це за людина. Втім, на фронті завжди все грубо, тож я вирішив не поширювати далі отриману інформацію. І зараз про це шкодую. Масштаб як відпрацювала цю історію російська машина пропаганди просто вражає. Спочатку покотилася хвиля Україною на підтримку Савченко. Наші політики як зазомбовані на всіх можливих міжнародних зустрічах повторяли Савченко, Савченко, Савченко. Далі істерія перекинулась на розвинутий світ, який теж почав повторяти за нашими. А тим часом Савченко очолила список Батьківщини, сестра з групою «товаріщі» почала під неї робити партію, люди стали чекати що Савченко стане Президентом і «заживемо». І весь цей час багатьом-багатьом розумним людям і в голову не приходило, що тут щось не так. Що не може такого бути, що Сенцова, Карпюка та інших, ми шукаємо по всій Росії, а на суд по Савченко цілі літаки українських політиків летять. Що першим передати якусь посилку чи листа важко, а Савченко показує факи на суді по всіх каналах, і пише звернення до братів – хліборобів. І всі продовжували вірити, ставити аватарки, вимагати звільнення тощо. Включно з «розвинутим Заходом».
Надія Савченко мала стати мабуть найбільшим поштовхом до розвитку критичного мислення в Україні. Я сподівався, що шок пережитий від її повернення виробить імунітет до поїдання чергових казок про швидке одужання та «жили вони щасливо і довго». Але ж ні. «5 хвилин позору» і народ в пошуках нової месії.
До чого тут Антикорупційний суд?
Десь більше року назад з’явилась ця ідея. Я спочатку подумав, що це жарт. Виявилось що ні. Далі хтось почав говорити, далі вимога почала звучати частіше і частіше. Нарешті захороводили міжнародні організації та західні політики. І ось – антикорупційний суд одна з трьох вимог на мітингу під Радою. Ми ще в січні 2017 року в Інституті розбирались з цією ідеєю і вивчали міжнародний досвід, який прямим текстом доводить, що жодної ефективності від створення такої інституції не було. Більше того, в Україні, де відбулись вибори до Верховного Суду за безпрецедентного контролю громадськості – сама ж ця громадськість визнала провальними. Думати про те, що виникне незалежний антикорупційний суд взагалі наївно, а уявити, що такий суд почне пачками виправдовувати корупціонерів – взагалі страшний сон. Але хоровод вже співав. Маніпуляція за маніпуляцією, і люди несвідомо почали вірити, що антикорупційний суд – це насправді трибунал, який зразу всіх саджає. Ніхто не думає, що він так само буде випускати під заставу, що так само буде виправдовувати за браком доказів. Зрештою, що справи в цьому суді буде вести антикорупційна прокуратура, яку очолює Холодницький, який також є віце-президентом дуже неолігархічної організації як Федерація футболу України, і якого ця ж громадськість звинувачувала в тому, що він зливав справу по МАУ.
І знову в цій історії вражає Захід. Адже там завжди спираються на аналітику. Вони не могли не бачити, що попередні спроби впроваджувати цей інститут ніколи не досягали успіху. Чи могли? Просто дуже хотіли «обманюватися»? Не знаю.
Моя позиція. Я не проти антикорупційного суду, але я точно проти того, щоб з нього ліпити панацею. Я від самого початку був проти підходу, за яким функції боротьби з корупцією покладаються на ту ж саму державу. Я знаю, що ефективним і перевіреним способом боротьби з корупцією є журналісти і громадські активісти. Я впевнений, що запровадження обов’язкового незалежного аудиту органів влади та підприємств завдасть шкоди корупціонерам врази більше ніж всі НАБУ САП і НАЗК разом взяті. Тому зрештою, якщо таки запровадять цей антикорупційний суд, то нехай це буде суд присяжних! Бо присяжні є причиною того, що в США кожний суд антикорупційний.
На кінець, в цій історії, я щиро хочу, щоб в питанні антикорупційного суду у нас з’явились публічні відповідальні. Бо «фестиваль антикорупційних органів» триває, а знайти відповідальних за результат неможливо.
Як із Савченко. Підтримували мільйони, а знайти зараз тих, хто прямо в цьому зізнається – дуже важко.
Чергові невивчені уроки.
П.С. Інфографіка - місце країни в рейтингу Corruption Perceptions Index та рік заснування антикорупційного суду.