Я не можу зрозуміти, де моя гідність, коли минуло 4 роки і непокараний жодний вбивця Героїв Небесної сотні. Мені не хочеться святкувати, не хочеться гуляти вулицями на честь цих героїв, бо перше, що ми мали зробити в пам'ять про них – це покарати убивць. А далі дошки, пам’ять та все інше. Та цього першого ми не зробили…
Прокуратура насипає різні трьох значні і чотирьох значні цифри, бравурно звітуючи про те, що «цей рік виявився найрезультативнішим». Цікаво, в порівнянні з чим? З нульом? Я не слідкував за справами Небесної сотні, не ходив на суди… але ми в UIF вирішили розібратись з цими «бравурними цифрами». Так-от, виявилось, що насправді не так просто зібрати інформацію про ці справи. Ніби-то є 39 вироків, а ми за півтора місяці ледве 19 назбирали. З них 90% вироків – умовні (штраф, угода, випробувальний термін). А станом на сьогоднішній день сидить 1 тітушка.
В цьому контексті, я хочу познайомити вас, Юрій Луценко, з Владислав Дулапчий. Це якраз та людина, яка засадила цього єдиного тітушку на 4 роки. Я знаю, що це його досягнення, а не прокуратури чи ще там когось, тому що Влад був поруч на Майдані, це його побили ці тітушки, і те, що він принциповий і піде до кінця я гарантую. В цьому контексті, в мене виникає питання: можливо вам треба з Владом помінятися посадами, бо я бачу, що він може показати результат. А ви судячи з усього вже ні. Краще 1 тітушка в тюрмі, чим 386 обвинувачених на свободі?
Я, звичайно, знаю як важко боротися з системою всередині. Багато хто зараз може розповісти про проблеми з українським законодавством, про саботування тощо. І я це визнаю. Сам мав маленький досвід подібного. Тільки-от, ці аргументи мені не заходять по одній простій причині: в 2014 році в Конституції не було пункту про втрату повноважень Президентом з формулюванням «втік в Ростов». Помер, не може виконувати по здоров’ю, відставка та імпічмент є, а от всього іншого немає. Можливо я щось призабув, але точно не пригадую, щоб хтось переживав з того приводу, що Конституція не зовсім була дотримана. Правда? І одна з причин, чому ніхто не заморочувався – була смерть 100 невинних людей. Погодьтесь, на цьому тлі якось важкувато аргументовувати відсутність покараних у вбивстві цих людей складнощами процесуальних дій.
Я от почав думати, що можливо таке відношення і відсутність якогось можливо «хвилювання чи сорому» з приводу таких «результатів» є наслідком того, що влада почала відчувати свою безальтернативність. Можливо Петро Олексійович і команда вирішили, що байдуже що там і як, а в нормальних людей всеодно не буде кращого вибору? Можливо і так. Можливо кращого і не буде. От тільки якщо ситуація і буде залишатись такою ж – то для мене особисто стане принциповим не хто прийде на зміну, а головне, щоб не ці. Тому не треба дивитись на конкурентів в контексті майбутніх виборів, треба розуміти, що єдиним конкурентом для влади є сама влада, яка зрадила тих, хто її поставив.
Я сьогодні був на могилі Андрія Мовчана. Він був найдобрішою людиною, яку я знав. Він був такий добрий, що можливо б вибачив нам те, що за 4 роки ми не посадили жодного причетного до його вбивства. Тільки-от, я не можу собі вибачити.
Я не знаю, що робити. Я не хочу палити шини чи паплюжити когось. Це точно не рішення. Але всередині мене капає і я відчуваю, як наповнюється моя чаша. І я знаю, що день, коли вона стане повна не за горами, а останній раз вона була повною 21 листопада 2013 року.