Два роки Гройсмана: плюси і мінуси
2 роки назад я був одним із не багатьох хто хотів призначення Гройсмана. І знаєте, що я не розчарований. Бо просто в мене не було ніяких особливих очікувань. Я знав, що він не стане Лі Кван Ю, Бальцеровичем, чи навіть Міклошем (який йому допомагає). І справа зовсім не в Гройсмані, а в тому, що видатними постаттями стають маючи відповідний історичний момент.
Гройсман не мав цього історичного моменту. На відміну від Яценюка, він працює в типовій історичній реальності України: продажний парламент, медіа, корупція, олігархічний консесус з Роттердамами+ і т.п. Ніяких реформ в таких умовах жодний Наполеон не зробить. Тому Гройсман такий собі Кінах, весь успіх якого зводиться до того, щоб утримати ситуацію.
Що хорошого зробив Гройсман?
Насправді не мало. Можливо ми не бачимо плодів, але як мінімум три потужні реформи пенсійна, медична і освітня пройшли при ньому. Навряд чи ці реформи будуть успішні. Але волю до таких речей він продемонстрував. На мою думку, основне хороше, що відбулось при ньому - він повернув мінімальну керованість в уряд. Мало хто з вас знає, який розвал там панував після "реформаторського наскоку", цілі департаменти пустували, а не виконання рішень сягало 80%, і це саме під кріслами "суперреформаторів."
Що поганого зробив Гройсман?
Він не повернув довіру. Її не можливо повернути популізмом чи технократичними кроками. На жаль, він не запалює сердець, в нього не горять очі, він не живе ідеєю змінити країну. Він, як і більшість, живе своїм егоїстичним інтересом - стати Президентом. І для цього вибудовує баланси, а не формує власну політичну підтримку. Він ставить на соціалку, бюджетники і пенсіонери. А тому його не підтримає пасіонарний середній клас. В цьому він дуже схожий на всіх інших. І це сумно.
Зрештою, кожен може оцінювати Гройсмана по-різному, але для цього нашого "застійного" історичного моменту, ми навряд чи можемо назвати кращого прем'єра. Як і свого часу, Кінах був цілком адекватним після звільнення Ющенка і до призначення Януковича.
Єдине, що треба пам'ятати, історичний момент буде змінюватись під тиском виборчих кампаній 2019 року. І ось для цього нового моменту Гройсман навряд чи буде підходити.
Плівки Міндіча: як Банкова та СБУ намагалися врятувати «бек-офіс» від розслідувань НАБУ
Крах російської економіки в глибинці: чому офіційна статистика Росстату є фікцією
Анігіляція «Ахмату» на Сумщині: ГУР розкрило деталі унікальної спецоперації за участю агента-перебіжчика
Сбербанк б’є на сполох: росіяни масово забирають вклади, а нафтопереробка обвалилася до мінімуму
Замороження переговорів з Ліваном та нічні бої в Тегерані: головне з огляду Григорія Тамара
«Мазутний корок» та технологічний параліч: як удари по НПЗ руйнують економіку РФ
Політичний бек-офіс на Грушевського: оприлюднено «плівки Міндіча» про кадрові ігри та «Проєкт 23»
«На Росію ніхто не нападав»: російський пропагандист Боронець у прямому ефірі спростував брехню Путіна
