Президентське послання: ​імітація, маніпуляція, брехня

Блоги

21.09.2018 14:50 (Оновлено 21.09.2018 в 14:52)

Богдан Яременко, джерело: «Facebook»

Блоги

Це я про основні тези не лише нинішнього президентського послання, а й усієї філософії його правління.

Ось як в одному виступі можна сказати і що в 2014 році у нас не було війська, а зараз є, а потім, що нашим здобутком є те, що ми відвоювали 2\3 окупованих територій?

Якщо війська не було, то як же ми відвоювали 2\3 окупованих територій саме в рік, коли його ніби ще не було?

І чому ми тоді не захистили в 2018 році, коли сильне військо вже ніби є, Азовське море?

Чому при підрахунку визволених в 2014 році територій не враховується Крим? Очевидно тому, що і не збирались і не збираємось за нього воювати, і тому, що з врахуванням території Криму цифри повернутих з окупації територій не так красиво звучать.

Якщо логіка цієї несуразної демагогії президента полягає в тому, що в 2014 році ми зупинили ворога не завдяки війську, а добровольцям і волонтерам, то в чому ж тоді заслуга верховного головнокомандувача і влади, щоб звітувати про це як про свою перемогу?

І навіщо тоді добровольців "заганяють" в офіційні структури МВС та МО? Адже можна було оголосити воєнний стан, і це не лише б зняло усі проблеми із застосуванням Збройних сил в конфлікті, але й зобов"язало б кожного громадянина захищати Батьківщину зі зброєю в руках (тобто зняло б питання статусу добровольців взагалі)!

Якщо в країні існує загроза реваншу проросійських сил, то чому кум Путіна досі має надані Президентом України повноваження представляти Україну на переговорах з Росією?

Як з бажанням протистояти Росії співвідносяться факти збільшення з нею торговельного обороту, збільшення числа громадян України, які подорожують до Росії, нерозірвані дипломатичні відносини?

І якщо дипломатичні відносини з Росією існують тому, що в Росії утримуються бранці, то чи буде українська влада встановлювати дипломатичні відносини з ІДІЛ чи ХАМАСОМ, якщо ці терористичні групи\утворення захоплять в заручники українських громадян?

І якщо в передвиборчій програмі Порошенка "жити по-новому" було обіцяно нормалізувати відносини з Росією (передовсім економічні), то чи мав би Порошенко вибачитися або за те, що не розумів, що це неможливо, або за те, що таки виконав цю обіцянку (якщо взяти до уваги ріст торгівлі)?

Порошенко не підходить на роль борця з Росією.

Ця роль йому потрібна лише на вибори. Але ціна такого позиціонування - я за Україну, а решта - за Росію може бути для України нестерпна. Та й чим такий штучний розкол українського суспільства відрізняється від плану Путіна?