Більшість з них обрали тактику очікування. Проте низка компаній таки пішли судитися в міжнародні судові інстанції. Наразі маємо перші обнадійливі результати.
2018 рік став роком перемоги для компанії Еверест-Естейт та 18 інших позивачів над Російською Федерацією в Постійній палаті третейського суду в Гаазі. Позивачі висунули вимоги до Росії із звинуваченням у фактичній експропріації своїх активів в Криму. Судом розглянуто порушення з боку Росії Двосторонньої угоди з Україною про захист інвестицій 1998 року. Угода з РФ забороняє експропріювати та націоналізувати інвестиції представників однієї держави на території другої (стаття 5). За результатами розгляду справи суд присудив позивачам відшкодування в сумі понад $130 млн плюс відсотки, а також понад $8,5 млн на компенсацію витрат позивачів та €650 000 на компенсацію витрат третейського суду.
Таке рішення вдалося отримати незважаючи на те, що Росія від початку бойкотувала розгляд цієї справи. Проте правилами арбітражного суду передбачено, що якщо відповідач ігнорує розгляд справи і не призначає свого арбітра, то його призначать самостійно, а рішення арбітражу все одно буде визнаватися і виконуватися в усьому світі.
Однак отримати судове рішення проти Росії – це ще не означає отримати відшкодування. Головною проблемою є виконання судового рішення. Добре відомо, що Росія не поспішає виконувати рішення міжнародних судів проти себе. Так, наприклад, після винесення Європейським судом з прав людини остаточного рішення у справі ЮКОСа, президент Путін підписав закон, завдяки якому Конституційному суду РФ дозволено фактично не визнавати рішення ЄСПЛ. Відомі й інші випадки, коли Росія та її компанії відкрито уникали виконання рішень міжнародних судів.
В 2014-2015 роках позивачам у справі ЮКОСа вдалося домогтися арешту російських активів в низці європейських держав – в Бельгії, Франції та Австрії. Йдеться про рішення Постійної палати третейського суду в Гаазі від 18.07.2014, яким цей суд зобов’язав Росію повернути колишнім акціонерам ЮКОСа $50 млрд. Тоді арешти активів зачепили банк ВТБ, ВГТРК, ТАСС та інші компанії (повний перелік невідомий). Йдеться про активи тих юридичних осіб, які повністю або переважно контролювалися російською державою, або які мають борги перед останньою. Далі за інші держави пішла Бельгія. Там вдалося накласти арешт навіть на рахунки Бельгійсько-Брюсельскої єпархії Російської православної церкви та дипломатичних установ, хоча й ненадовго. Це рішення потім було скасоване. На жаль, описане рішення арбітражу в Гаазі було також згодом скасоване місцевим "державним" судом. Акціонери ЮКОСа подали апеляцію на це рішення, але дотепер її не розглянуто.
Повернемося в Україну - тут зявилося світло в кінці тунелю. В вересні поточного року Апеляційний суд м. Києва ухвалив беспрецедентне рішення, яким наклав арешт на акції російських банків в Україні для забезпечення ймовірного відшкодування Російською Федерацією на користь Еверест-Естейт та 18 іншим позивачам збитків за втрати в Криму.
Суд погодився з тим, що майно банків, які фактично контролюються державою Російська Федерація, є майном Російської Федерації, на яке може бути звернене стягнення на підставі рішення міжнародного суду. Йдеться про такі підприємства:
- Промінвестбанк, 99,7726% акцій якого належать Державній корпорації Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Внешэкономбанк);
- Сбербанк, єдиним власником якого є Сбербанк Росії, який в свою чергу належить Центральному банку Російської Федерації;
- ВТБ БАНК, єдиним власником якого є Банк ВТБ, який належить Міністерству фінансів РФ та Федеральній агенції з управління державним майном та Державній корпорації Агенство по страхованию вкладов.
Наведена інформація міститься в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня.
Як відомо, для виконання рішення міжнародного арбітражу в будь-якій державі, треба звернутися до відповідного суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання його рішення. Не є винятком і Україна – такий порядок передбачений Цивільним процесуальним кодексом України. В Україні рішення міжнародних комерційних арбітражів виконуються незалежно від того, в якій країні вони були винесені. Для запуску такої процедури необхідно не пізніше, ніж за три роки після отримання рішення арбітражу, звернутися із такою заявою до Апеляційного суду м. Києва.
Крім цього, разом із заявою про визнання і виконання рішення можна подати ще одну заяву – про вжиття заходів забезпечення позову. Йдеться про раптовий для боржника арешт його майна, щоб заблокувати відчудження активів в разі бажання відповідача уникнути виконання судового рішення.
Саме цим шляхом і пішли представники Еверест-Естейт та 18 інших позивачів, серед яких і колишній голова правління ПАТ КБ ПриватБанк Олександр Дубілет. В липні вони звернулися до Апеляційного суду м. Києва із заявою при визнання та надання дозволу на виконання рішення Постійній палаті третейського суду в Гаазі, а в серпні від них надійшла заява про забезпечення позову.
Відтепер у позивачів з’явилася реальна можливість отримати задоволення своїх позовних вимог за рахунок майна російських банків. Звісно, ухвала Апеляційного суду м. Києва не є остаточною і буде переглядатися у Верховному Суді. Час покаже. Але вже зараз зрозуміло, що міжнародні судові інстанції визнають Росію відповідальною за експропріацію активів в Криму, а українські суди мають достатні повноваження ставити крапку в процедурі стягнення компенсації.