Так от, як я помітив, занадто мало людей насправді задумуються про практичну сторону майбутнього. Прєкрасноє дальоко існує в головах наших вщент зай*баних співгромадян виключно у якості заведеного на 6.30 будильника або щорічного свята Нового панк-року. Це як наше міністерство економіки, яке загалом має функції планування й прогнозування, але, без приколів, чи хтось колись зустрічався з чимось подібним на практиці? Я - ні (я там працював).
Так от ніхто не хоче передбачати майбутнє, тільки якісь шарлатани типа Павєла Глоби, привокзальних ц#ганок чи передвиборчих програм кандидатів у президенти, яких ніхто все одно ніколи не виконує (програм, а не кандидатів). Тому що, як вірно помітив колись один герой прекрасного ворожого письменника, людина не здатна не те що скласти план на сміхотворний період в кілька тисяч років, але не знає напевно, що станеться з нею сьогодні увечері.
Я, заісно, не Глоба. Тим більш не ц#ганка. Тому передбачаю майбутнє бєзвозмєздно, тобто задарма. Колись патронами віддасте.
1. (Це не цифрове позначення владіміра владіміровіча путіна, а назва розділу)
Так от перше, що можна з великою ймовірністю передбачити вже зараз - це перемогу Зе. За нього говорить соціологія (яка, попри постійну суспільну критику, завжди передбачає результат в межах припустимої погрішності), реакція найживучіших і найгнучкіших щурів (типу сірожи лєщєнка і льоши ганчарєнка), відверта підтримка Аваковим і ще купа різних інших факторів.
Петро мав шанс навернути на свій бік нейтральний електорат і противсіхів типу мене, але, як завжди, не зайшов далі все більш гротескних і неймовірних, з огляду на невиконані попередні, обіцянок. Він, на жаль, живе у викривленому світі, де різні олєшки переконливо доводять зростання підтримки Гаранта з кожною новою зданою баночкою аналізів. Але насправді аналізи Петра змушують битися в екстазі лише цих самих олєшків. До цього слід додати фантастичну агресивність прихильників Порошенка, завдяки якій він недоотримає ще кілька зайвих відсоткових пунктів (бо це п#здєц від прокльонів до фактичних погроз, і не всі бугогакають над ним, як я).
Тому в подальшому тексті я, як реаліст і прагматик, виходитиму з того, що переможе Зе. Лишається хіба що ймовірність того, що Зе таки зніме свою кандидатуру - ці чутки штаб Пе активно розповсюджує між своїми людьми у владі на місцях, щоб масовий ісход не почався якомога довше (а він уже почався). Але це справді мізерна ймовірність.
Якщо ж кого цікавить пророцтво на випадок перемоги Пе - то воно настільки ж нудне, наскільки просте й очевидне. Якщо Пе не поспішав виконувати свої обіцянки навіть під тиском необхідності переобратися на другий термін, то вже точно не стане займатися такою х#їтою, коли переобиратися більше не можна. Якщо ви вірите в протилежне - дайте вашу руку, свята людина. Пацани, вдягайте на нього гумову сорочечку.
Отож - Зе (Стороннім В).
2. Коли я пишу Зе - я, звісно, маю на увазі Ко. І навпаки.
2.1. Перш за все, слід почати з того, що перемагає Зе лише для того, щоб зайти в парламент. Бо без нього він не може маніпулювати урядом, а отже не може посадити людей Коломойського на потоки. Хоча частина діючих смотрящих, звісно, негайно перебіжить на його бік і приповзе засвідчити повагу та готовність до співпраці. Але виживуть не всі - просто тому, що у Ко своїх людей багато, а хороших хлібних посад мало.
Отож ще принаймні півроку нас чекає друга серія цього ї#учого п#здєца, який ви чомусь називаєте виборами. До того часу Пе буде змушений відступати, мінуючи за собою усі мости. Слід сказати, що Пе таки побудував таку-сяку неформальну ієрархічну вертикаль, яка має всі шанси дожити до осені, принаймні кістяк, і переродитися у разі вдалого виступу в цьому справжньому другому раунді. Але поразка невблаганно відкине Пе з його антирейтингом до маргінесів рейтингів, де він успішно конкуруватиме з абстрактними ляшками і гриценками. Якщо, звісно, нова влада з дурного дива не почне його всерйоз саджати, в що я не вірю.
Звісно, ряди порохоботів різко порідшають, а кількість просвітлінь і спонтанних спалахів любові до Зе і Ко серед них сягне небаченого досі рівня.
3. Сам Зе буде досить слабким президентом. І почне втрачати популярність вже за місяць-два після обрання. Просто тому, що значна частина його цільової аудиторії мислить на рівні «95 кварталу», що згубно відбивається на середньому рівні її інтелекту, але сприяє завищеним очікуванням. Особливо на фоні дуууже неконкретних і всеосяжних виборчих обіцянок Зе - його виборець почув у них хруст новеньких банкнот, а то були ті ж самі рахунки за комуналку, які щоосені кладуть на#уй рейтинг владі, хто б її не очолював. Зе провів кампанію, нічого не обіцяючи - в ньому кожен виборець сам побачив усе, про що мріяв, і тим важчим буде відходняк від цього тріпу.
Плюс Пе не сидітиме, склавши руки, а боротиметься - для нього чим сильнішою буде поразка, тим більше збитків, тому битиметься аки лев за кожну шоколадку. І не забувайте про Юлю. Доки вона жива - її не можна списувати з рахунку. Як показує історія, вигравати вибори вона не здатна, але пи#дити конкурентів - цілком.
Тому корабель Зе колихатиме так, що аж пацюки блюватимуть.
4. І оскільки Зе неминуче буде слабким президентом - усі страшилки про його російський курс є настільки ж неймовірними фантазіями, як і легенди про проукраїнськість Пе. Обидві казки вигадані в штабі Пороха і успішно паразитують на неокріпших умах запаяних адептів обох кандидатів.
Україна - це вам не човен, який кожен блазень може розхитати і перевернути. Це, нажаль, і не круїзний лайнер. Швидше пліт чи якийсь катамаран , зате досить стійкий для того, аби витримати сезонні міграції суспільно свідомих (або несвідомих, що часто одне й те саме) і електорально стурбованих громадян.
Але жодної глобальної здачі українських інтересів не відбудеться. Ніяких медведчуків чи там автономії для окупованих територій. Просто тому, що Ко, на відміну від Пе, справді ворогує з х*йлом. І Ко не менш цинічний за Пе, щоб спробувати зжерти Україну в одне рило з своїм виводком, не допускаючи інших шакалів. Так, до речі, робили і Яник, і Петро. Ну, і дуже важливий фактор - вкладені в нас бабки МВФ та інших умовних прогресорів. Якщо ви раптом скажете, що Ко відмовиться від свого улюбленого маєтку в Монте Карло в обмін на можливість відпочивати в Сочі - ви ходяча небезпека для рейтингу «95 кварталу», доки санітари не прибігли.
Звісно, відбудеться певний реванш потолочі. І, скажімо, шансів на ухвалення мовного закону буде не так і багато - але якось же без нього Нація досі не вимерла, от і російськомовний в побуті Петро так вважає, оскільки за 5 років так і не зміг провести цей закон через ручний парламент.
5. Найбільш хвилююче питання - це війна. Тут якраз можна бути абсолютно спокійним. Не тому, що Ко нібито колись у 2014му «зупинив м#скалів». А тому, що ніякої війни у нас немає. Зусиллями Пе війна замерзла і ведеться лише настільки, щоб геть не зачахла. Люди продовжували гинути, але для Пе це була прийнятна ціна за роттердам+ і нульове мито на ввіз товарів до окупованого Криму. Плюс оборонку так солодко пиляти руками Свинарчуків. Навряд чи Зе і Ко обрізатимуть такі чудові потоки, ще й такою дешевою ціною.
«Просто прєкратіть стрєлять» - звісно ж, припинять. Як і до сьогодні Україна вже не раз припиняла стріляти в цій війні. Щоб трошечки було часу і на гешефт.
6. Мій крайній прогноз залишається незмінним. Невдовзі всю цю п#здоту знову доведеться розганяти. Не переср*ться там ущент до того часу, а то ні з ким буде п*здити м*сорів.