Вважайте мене панікером, але весь попередній досвід проживання в Україні кричить, що негайно треба запасатися сіллю, сірниками та доларами. А ще бензином й бажано набоями, адже куди не глянь – усюди зрада. І війна в Україні триває, й попередній президент не спромігся владу втримати, й Путін та Лукашенко перекривають нам постачання пального, а один із найбільших державних банків нині під загрозою знову стати приватним. А ще ж нам борги Міжнародному валютному фонду цього року доведеться повертати. Ну, тобто – все, апокаліпсис вже сьогодні, розчарування, зневіра та паніка…
Відповідно, і гривня мала б вже обвалитися – до 35 чи навіть до сорока за долар. Утім, цього не відбувається – ба більше: гривня лише зміцнюється, середній курс натепер 26 з половиною, тобто такий, яким він був минулого літа. І щоб це могло б означати? Як мінімум, що панікувати мені не варто, адже ті приводи, що я бачу для паніки, виявляється, не настільки вже й критичні, як здається. Ні, війна, звісно, нікуди не поділася, й Путін точно щось замислив, роздаючи мешканцям окупованих територій паспорти. Проте, нікуди і армія наша не поділася й продовжує надійно боронити мирну Україну.
Звісно, тяжіє над нами ризик денаціоналізації "Приватбанку" та припинення через це співпраці з МВФ. Натепер можливість такого розвитку подій є досить примарна, адже на черзі апеляційні інстанції в українських судах. А в лондонському суді, подейкують, у вітчизняного "Приватбанку" вельми сильні позиції для захисту від претензій Ігоря Коломойського.
А от щодо пального – тут певні песимістичні прогнози таки справджуються. Обмеження з боку Росії постачання в Україну пального, а також проблеми на Мозирському НПЗ, що виникли в білорусів через отримання на переробку неякісної російської нафти. Все це вже призвело до певного дефіциту та здорожчання в Україні дизельного пального, щонайменше ще на дві гривні найближчими днями.
Але трохи збалансовує ситуацію здешевлення газу, хоча опалювальний сезон вже минув все одно приємно, що за тисячу кубів доведеться тепер платити на триста гривень менше. Тому, із передінфарктно панічної ситуація в Україні після виборів потроху переходить в стан обережного оптимізму – і мене, як громадянина цієї країни, який нікуди емігрувати не збирається, це дуже тішить.