Чи вернувся б Портнов і Клюєв, якби по ним були вироки - ні. Чи приймали б судді продажні рішення, якби конкурс вигравали не ручні заточені під виконання Грановських побажань судді - ні. Чи реєструвало б ЦВК Клюєва, якби була сформована за професійним принципом, а не політичних квот - ні. Чи міг би Медведчук скупляти канали, якщо б СБУ порушило проти нього справу і видворила з країни ще 5 років назад - ні. Чи могли б канали пропагувати руський мир, якщо б Нацрада забрала ліцензію в Інтера за пропаганду "Однієї перемоги для всіх", а не домовлялась про не критикування ПОП в ефірі - ні.
Який реванш, коли Зеленський свого міністра закордонних справ призначити не може? Це розсипається фейк про реформи і прориви останніх років, в які декому дуже хотілося вірити. І, звісно, картинка розчаровує. Спроба обізвати це все реваншем нагадує мені іншу недолугу спробу робити з Порошенка Януковича і кричати про узурпацію влади. Пригадуєте третій Майдан і інші дурниці, які немали нічого спільного з реальністю.
Можна скільки завгодно кохатись в ілюзіях, ловити кайф від словесних похвал, але граблі рано чи пізно вмажуть по обличчю і біль буде помножений на несподіваність удару. Хоча ці граблі весь час там лежали, і ви чудово знаєте, що буде коли на них наступити -