Балет в творчості Віктора Чауса

Блоги

14.05.2020 13:52 (Оновлено 14.05.2020 в 21:07)

Наталія Сухоліт, джерело: «Facenews»

Блоги

Мистецтво балету завжди привертало увагу художників своєю неймовірною легкістю, граціозністю та витонченістю. Ця тема прозвучала в творчості практично всіх відомих митців. «В танці кожен рух сповнений мудрості, і немає жодного беззмістовного руху», – так писав давньогрецький письменник Лукіан із Самосати

Мистецтво балету завжди привертало увагу художників своєю неймовірною легкістю, граціозністю та витонченістю. Ця тема прозвучала в творчості практично всіх відомих митців. «В танці кожен рух сповнений мудрості, і немає жодного беззмістовного руху», – так писав давньогрецький письменник Лукіан із Самосати.

Для заслуженого художника України, відомого харківського живописця Віктора Чауса балетна тема була особливою. Танок із його життєдайною енергетикою періодично з’являвся в картинах різних років. Зокрема, у жанрових святкових сценах народного життя («Танок», 2002; «Весілля», 2003; «Вечори на хуторі», 2007). «Дивує широкий діапазон художніх засобів, якими вільно володіє В. Чаус: з однаковою майстерністю він вміє передати кольорове багатство світу і повнокровну пластику реальних форм та кшталтів життя, внести у свої композиції елементи сюжетної розповідності і, водночас, трактувати образ узагальнено, монументально. Зрілі живописні полотна В. Чауса відзначаються своєрідною властивою тільки йому імпресіоністичною манерою письма, що характеризується стрімким, динамічним, широким мазком пензля та покладеними поруч кольоровими плямами різної тональності та тепло-холодної напруги. Та в якій манері не працював В. Чаус, завжди він показує себе художником живописного темпераменту, митцем на рідкість тонкого колористичного чуття. Він – справжній симфоніст кольору» (Директор музею О. Новаківського Л. Волошин).

Неабияку роль у творчості митця відіграло знайомство із народними артистами України, солістами Харківського театру опери і балету Теодором Попеску та Світланою Коливановою-Попеску. Втім, впритул до балетної теми художник підійшов, коли завдяки випадку потрапив до Харківської дитячої хореографічної школи. «Це був не той зрілий балет, який мені вже доводилося бачити, – розповідав автор. – Юність, пластика, краса, молодість – всі ці риси, які я побачив у вихованках школи надали мені неабиякого запалу, стимулу до життя і творчості. Я міг бачити всі ті навчальні складові, які піднімають велич танцю».

Балетна тема складає значну частину творчого спадку Віктора Чауса – це більше 100 живописних та пастельних творів, малюнки вугіллям та сангіною. Звернення до техніки пастелі при створенні балетних образів здавалося митцю найвлучнішим рішенням, оскільки ніжність і тендітність художнього матеріалу якнайкраще відповідає витонченості юних грацій. Окрім того, дозволяє працювати швидко, створюючи роботи «a-la prima» за один сеанс. Граціозні юні балерини постають на роботах митця тендітними та дивовижними – практично неземними створіннями. Художник розповідав, наскільки вразливими і чуттєвими є героїні його творів, наскільки гостро переживають свої невдачі. «Всі вони – мої найулюбленіші, і я кожну з них намагався відтворити у малюнках», – розповів митець.

В численних малюнках – віртуозно вхоплені рухи грацій, пози, постановки без неточностей чи узагальнень, із дотриманням портретної схожості. Лінія малюнку тотожна динаміці та пластиці балерин настільки, що майже не виникає сумніву в тому, що олійні фарби – це трохи обтяжливо для цих, майже невагомих рухів, жестів і танцю.

Пастельні роботи та малюнки носять етюдний характер і від цього тільки виграють, адже в них немає випадковостей чи привнесеного післявідчуття. Тільки прямий контакт – художник-модель. Тільки емоції митця, який піднесено відтворює настрої та стани моделей – балерин. Серія, в якій одна робота переходить в іншу, відтворюючи маленькі фрагменти із життя балету, привертає домінуючою нотою панестетизму, ствердженням справжньої краси та істинного мистецтва. «Ніщо не має значення – тільки Його Величність Балет. Будь які перешкоди на його шляху мають бути нещадно знищені – навіть якщо це власна слабкість або чиїсь почуття та бажання», – так писав про самовідданість служіння мистецтву балету письменник Олег Рой.