Олександр Білозуб: «Україні потрібно створювати український театр»

05.07.2020 17:47 (Оновлено 05.07.2020 в 17:47)

Заслужений діяч мистецтв України Олександр Білозуб з 2002 року і до цього часу працює художником-поставником з головним режисером Національного театру м. Будапешт (Угорщина) Аттілою Віднянським. З 2016 року працює головним художником в Київському національному академічному театрі оперети під керівництвом народного артиста України Богдана Струтинського. Нагороди: лауреат Міжнародної театральної премії ім. Йосипа Гірняка; премія «Київська пектораль» (2002, 2006); золота медаль театрального фестивалю «Панорама», Мінськ (2007); театральний фестиваль «Poszt», Угорщина (2015) – найкраща сценографія і костюми; нагорода за найкращий фільм «A Szarvassa Valtozott Fiu (Олень)», кінофестиваль угорського кіно, 2015, Лос-Анджелес, США. Володар «Золотого лицарського хреста» Угорщини за внесок в розвиток культури, 2019.

Балет «Моцарт underground...». Національна оперета України. Режисер-постановник – заслужений артист України Вадим Прокопенко, художник-постановник – заслужений діяч мистецтв України Олександр Білозуб

Вистави в Національній опереті: як художник-постановник – балет «Моцарт underground...»,оперета «Баядера», оперета «Графиня Маріца», мюзикл «Скрипаль на даху»; авторські експериментальні проекти– моновистави «Френк Сінатра»,«Акомпаніатор», «Георг Отс». Готується – трагікомедія «Доріан Грей».

Мюзикл "Скрипаль на даху". Національна оперета України. Режисер-постановник – народний артист України Богдан Струтинський, художник-постановник – заслужений діяч мистецтв України Олександр Білозуб

Олександр Білозуб прийшов в Національну оперету України на хвилі високого творчого злету. З його появою сценографія в театрі набула нового, більш виразного звучання і яскравого насичення. Білозуб привніс не тільки і не стільки власне творче бачення, скільки намагався відчути той нерв, імпульс та флюїди, які розчинилися в театрі поміж пластикою, музикою та драматургією.

«Першою виставою, яка стала моєю візитівкою в Національній опереті, був балет «Моцарт underground...» – експериментальна робота на живу музику Моцарта, адже, на щастя, в театрі – живе звучання оркестру. В основі – не хореографія і не сценографія, а музика, яку ми із хореографом-постановником, заслуженим артистом України Вадимом Прокопенком намагалися доповнити. Саме так на фоні величної живої безсмертної музики геніального Моцарта виник білий простір, в який періодично вривається наше життя із телевізорами, неоновими лампами. В якийсь момент захотілося перетворити рояль, який задіяний у балеті, на образ. Ми відірвали його від твердої поверхні і розташували в повітрі над сценою. Для мене ця вистава була важливою, оскільки була першою, і я мав заявити про свою стилістику, бачення і дуже радий, що театр прийняв мою мову сценографії і вона сподобалася. Я зрозумів, що працюю в театрі, де керівник – справжній сучасний лідер. Богдан Струтинський має всі якості людини, яка займається справою, яку любить, не байдужа до неї. А байдужість в мистецтві – це катастрофа. Ось тепер під час карантину не можу не спостерігати за Богданом Струтинським, який має колосальний клопіт через реставрацію глядацького залу. Піти на такий крок у цей непростий з багатьох точок зору час міг тільки керівник з високим рівнем відповідальності. І те, що він зараз робить – це на 100, якщо не на 200 років. Це викликає велику повагу».

«Рокко і його брати». Національний театр. Будапешт. Режисер-постановник – Аттіла Віднянський, художник-постановник – Олександр Білозуб

Як розпочалася Ваша співпраця із Аттілою Віднянським?

«Я – людина фатальна, люблю і вивчаю філософію буддизму. І тому вірю і знаю, що його величність випадок відіграє в творчому житті надзвичайно велике значення. Так виникла зустріч із Віднянським. І це вирішило мою долю на, майже, двадцять років».

В костюмі імператора Пуї (династія Цинь). Пекін. 2019

Які сценографічні тенденції сучасного театру можете окреслити?

«Кожен митець – це окремий світ, персональний острів, який має власні тенденції і право на їхнє існування. Бо він – творець, який наодинці створює світи і тільки потім з’ясовується, що все, що він робить, приймається і береться до уваги великою кількістю людей».

Різдвяні костюми гурту «Курбаси». Львів. 2019

Яким Ви бачите сучасний європейський театр?

«Всі помішані на понятті «європейський театр». Давайте проаналізуємо. Європа складається із націй, народностей. Вона різнобарвна і строката. Італійці роблять італійський театр, німецький – німці, французи – французький. Україні потрібно створювати український театр і цим він буде цікавий не тільки Європі, а й всьому світу. Мова, ментальність, народна творчість – світ очікує від України саме на це, а не на позування та імітування того, що створюється в театрах інших країн».

"Банк бан". Національний театр. Будапешт. Режисер-постановник –Аттіла Віднянський, художник-постановник – Олександр Білозуб

Творчість яких світових сценографів Вам імпонує?

«Випадок постійно дарує мені зустрічі із неординарними людьми, у яких я потім навчаюся. Сільвіо Пуркаретті – грандіозний світовий театральний режисер, який часто виступає, як художник-постановник. Він створює свій театральний світ і мені пощастило побувати у нього на репетиціях. Побачивши його почерк, згадав власний юнацький досвід. Імпонує творчість Хульмута Штюрмера – німецького сценографа, Балли Ілдіко – угорської художниці по костюмах, українського режисера і сценографа Сергія Маслобойщикова».