Ахметов будує технічний університет: погано це чи добре

Блоги

24.03.2021 10:20

Валерий Пекар, джерело: «Facebook»

Блоги

Новина про відкриття компанією Ахметова університету в Маріуполі викликала бурю негативних емоцій.

Основних ідей було кілька:

1. Олігарх вкрав наші гроші, а тепер будує на них університет — ганьба.

2. Це буде російський університет, що сприятиме русифікації міста.

3. Університетами повинна займатися держава, а не приватний бізнес.

Давайте розбиратися.

По-перше, давайте зрозуміємо, хто такі олігархи. Я писав неодноразово, що олігархи — це клас новітніх феодалів, тобто людей, які видобувають ренту не з власного капіталу (грошового чи людського), а з привілеїв (доступу до приватизації, закупівель, спеціальних тарифів тощо). Деталі у статті, що в першому коментарі. Модернізація країни, тобто створення сучасної країни добробуту, справедливості та гарного урядування, можлива лише шляхом перетворення феодального ладу на капіталістичний. Однак це не може статися шляхом усунення олігархів, бо їхнє місце негайно займуть інші. Потрібне перетворення самої системи (це називається словом «реформи», яке так багато з вас ненавидить). Деолігархізація — складний шлях, але його багато разів проходили різні успішні країни (нагадаю, 100 років тому США були країною олігархів). Головними факторами тут є судова, податкова, митна, антимонопольна та виборча реформи.

Тим часом вже зараз Україна потерпає від поганої якості вищої освіти. Зусилля НАЗЯВО (почитайте, що це таке) призводять до збільшення якості навчальних програм, але нікуди не поділися інші проблеми: недостатня автономність університетів, недофінансування, слабкість професорського складу тощо. До того ж освіта без інституцій означає еміграцію. Врешті країна підходить до точки, коли (незважаючи на величезну кількість вишів та людей із вищою освітою) просто не буде кому працювати.

Першим із цієї проблемою зустрічається великий бізнес, і він вимушений почати готувати кадри для самого себе. (Зараз подібна проблема постає перед середнім ІТ-бізнесом, який скоро буде вимушений створювати приватні університети, бо інакше його розвиток зупиниться через нестачу людей, а корпоративного навчання не досить). Ще 2012 року у форсайті «Людський капітал України» ми передбачили створення олігархами приватних університетів.

Ви вважаєте це поганою новиною? Легко перевірити правильність ваших суджень. Уявіть, що Ахметов почитав ваші коментарі й відмовився від створення університету. Це була би хороша новина? Якщо нестворення університету є хороша новина, тоді дійсно, створення є поганою новиною. Уявіть газетні заголовки: «Ура, в Україні не буде нового університету, перемога!» (сарказм).

І ще одне. Олігархічний феодальний лад виглядає злом лише у порівнянні з модерним капіталістичним ладом. У порівнянні з самодержавним рабством (рента не привілеїв, а сили) олігархічний феодальний лад, навпаки, виглядає наступною, більш високою стадією, адже саме він є основою демократії та плюралізму медіа. Подивіться на винищення олігархів в Росії, і ви побачите різницю. Якби не Революція гідності, ми мали би щось подібне.

Отже, олігархи — зло, і боротися з ними треба комплексними антиолігархічними реформами. А створення нових університетів — це позитивна новина, хоча створюють їх олігархи, бо просто нема кому (держава та малий і середній бізнес не мають ні ресурсів, ні спроможності).

По-друге, щодо русифікації Маріуполя. Людоньки, він давно русифікований по самі вінця. Подивіться соціологію. Далі вже нікуди. Саме тому місту потрібно більше людей із сучасною освітою, адже сучасна освіта, критичне мислення та політична нація йдуть рука об руку. Неможливо просто насадити українізацію там, де її ніколи не було (а місцеві традиції греків та інших національних меншин витравлювалися). Саме тому Українська академія лідерства заснувала один із своїх осередків в Маріуполі. Доступ до сучасної освіти — один із привілеїв життя в Україні, якою ми мріємо її бачити. Це наша зброя проти «русского мира». Треба, щоб через 30 років сказали, перефразовуючи Бісмарка (а насправді проф. Пешеля): «Це не український солдат переміг російського солдата, а український учитель переміг російського вчителя».

По-третє, спроможність нинішньої держави розвивати вищу освіту прекрасно уособлює міністр освіти — плагіатор і захисник корупції. Подзвоніть вашому депутату, який голосував за цього міністра, і скажіть все, що ви про це думаєте. Але ви не подзвоните, я знаю. Бо подумаєте, що хтось зробить це за вас. Отак і живемо: все хтось зробить за нас, а коли починає робити, ми покритикуємо: робить не той, не так, не там і не тоді.

Ну й останнє. Чи не здається вам, що приватний бізнес може робити що завгодно в рамках закону? У тому числі й готувати собі кадри. Чимало коментаторів впевнені, що бізнес повинен працювати на державу, а не на себе. Люди, це називається «соціалізм». Ми там вже були. Це той самий феодальний лад, але прикрашений словами про спільне благо та загальну рівність. Не було рівності в Радянському Союзі, у тому числі щодо доступу до вищої освіти. І ви це прекрасно знаєте. Просто вам хочеться повернутися туди, де морозиво було смачнішим, а дерева зеленішими. По-людські я вас розумію, але ні. Треба рухатися вперед, а не назад. Важливим інструментом цього руху є університети, хай би хто їх створював і фундував, бо вони продукують людей із модерним мисленням, без якого модернізація неможлива.