І навіть не заповнювати купу паперів, які мають пояснити, чого ж вони відповідають.
Я вважаю, що це логічний результат усього того, що відбувається впродовж останніх років.
Свою передвиборчу кампанію Володимир Зеленський розпочав зі слів, що "нужно просто перестать стрелять" - і війна з Росією, яку Володимир Путін розпочав із метою знищення української державності - "розсмокчеться" сама собою. Коли Зеленського обрали президентом, він не відмовився від цієї позиції. Українським військовим дійсно заборонили стріляти без попереднього узгодження з українським військовим командуванням. Без постійного пояснювання, чому вони мають відповідати на провокації російських військових та їхніх найманців.
І що ж? Військовий конфлікт на лінії зіткнення так і не закінчився. Українські військові гинуть. Українські збройні сили втрачають позиції. До того ж, відбувається справжня деморалізація особового складу ЗСУ. А ви б не деморалізувалися, коли би знали, що в вас стріляють, а ви не можете відповісти – до того, поки не доведете якомусь генералу в Києві, що вас вбивають?
Натомість росіяни та їхні найманці отримали вільні руки для обстрілу українських позицій. Для вбивства українських військових. Для провокацій на лінії зіткнення. І справжнім менеджером російсько-українського конфлікту став Володимир Путін. Який коли хоче – стріляє, коли хоче - припиняє агресивні ді, а потім знову їх розпочинає…
Звичайно, така ситуація не могла продовжуватися вічно. І, звичайно, рішення, що українські військові мають право відповідати на провокації російських окупантів та їхніх найманців - це найбільш логічний висновок з ситуації, що склалася на фронті.
Однак тут нічого нового не відбувається. Просто потрібно було два з гаком роки, щоб люди, які прийшли до влади в Україні в результаті президентських і парламентських виборів 2019 року, зрештою почали розуміти, що відбувається.
Довгий час навчання. І я навіть не впевнений, що зроблені відповідні висновки. Тому що бажання зустрітися з президентом Росії Володимиром Путіним продовжує бути однією з головних цілей президента України Володимира Зеленського. Він вже навіть і не знає, як затягти російського президента на цю зустріч. Зараз використовується сентиментальний момент. От федеральна канцлерка Ангела Меркель іде з посади - давайте зробимо їй всі, хлопці, прощальний подарунок: зустрінемося у "нормандському форматі". Тому що коли робитимемо прощальний подарунок – з’явиться можливість подивитися Путіну в очі. І зрозуміти: ну що ж там в цих очах? Може, все ж таки, Путін бажає миру?..
Та ні, не бажає. Він бажає обстрілювати українські позиції. Бажає вбивати українських військових. Бажає, щоб Україна роззброїлася - якщо вона взагалі хоче ще якийсь час поіснувати на кордоні з Російською Федерацією – поки Путін їй дозволить. Ось і все, чого він бажає.
А нам з вами, якщо ми хочемо, щоб ця держава продовжувала існувати і боротися з російською агресією – час прокидатися. Разом з українським президентом. Час переміщатися у світ невблаганних реалій, в яких Україна знаходиться на лінії вогню. В яких російський окупант продовжує обстрілювати українські позиції, а український воїн тільки зараз отримав з Києва дозвіл відповідати на ці нахабні дії окупанта на нашій землі.
От в якій ситуації ми з вами живемо і можемо ще жити довгі роки, якщо не десятиріччя. І вибір у нас не між тим, що можна "перестать стрелять", а можна "не переставать". Вибір між тим, що ми маємо або оборонятися від російської агресії і давати відсіч державі, політичне керівництво якої поставило собі за мету знищити Україну, український народ і саму українську цивілізацію як таку. Перетворити її на "псевдоросію" або "Малоросію". Або наша держава зникне з політичної карти світу, а український народ перетвориться на мешканців Брянської або Курської області. А що? Чому не так? Адже у Брянській і Курській областях РФ також жили українці. І де вони тепер? Куди вони звідти поділися? Я скажу куди: перетворилися на росіян.
І саме такої долі Володимир Путін бажає українським громадянам.
І якщо українські громадяни перетворюватися на росіян не бажають - їм доведеться захищати свою державу і її суверенітет. Не "переставати стріляти", а посилювати обороноздатність країни. Не думати, що з Володимиром Путіним можна домовитися, а усвідомлювати, що ніяких домовленостей із людиною, політичною метою якої є знищення України, бути не може. Не весь час вишукувати можливості для того, щоб якось там зустрітися із Путіним бодай де - а чітко і жорстко відмовитися від контактів з президентом країни-агресора, який є винуватцем анексії Криму і неоголошеної війни проти України на Донбасі. І підкреслити, що для наступного президента РФ, який покається у військових злочинах своєї держави, відмовиться від її територіальних захоплень і буде готовий узгодити з українським керівництвом суму репарацій за агресію Росії проти України за вкрадені життя, долі і підприємства – для цього президента Російської Федерації двері відкриті. Хай стає на коліна перед пам’ятником загиблим на Донбасі й у Криму.
От і вся проста і прозора українська позиція. Будь-яка інша позиція – ким би вона не висловлювалась і якими б мотивами не пояснювалася – є не просто антиукраїнською. Вона є антидержавною.
І не треба шукати у такій позиції ніяких додаткових нюансів.
Якщо хочете пошукати – подивіться на досвід двох років президентства Володимира Зеленського, щоб вам все було ясно. Може просто "нужно разрешить стрелять"?