Я, чесно кажучи, шокований тим, що бачу зараз в інформаційному просторі. Хтось вирішив "накинути" на нашу 41 бригаду? Серйозно? Так ми на Часовому Ярі з кінця березня, а зараз два тижні на Нью-Йорку та Торецьку. Хтось хоче нас замінити чи посилити? Будемо дуже раді. Бо щось не дуже сюди хочуть переміщатися інші. А хто потрапляє до нас часто просто, вибачте, охреніває від жесті. Ну так. Ласкаво просимо на найважчу ділянку фронту.
Щодо ситуації під Торецьком та Нью-Йорком. Багато хто несподівано виявив, що ситуація тут дуже важка. А чого ви не знали? Що противник тисне постійними штурмами, що в нього більше ракет та снарядів. Що ситуація тримається на героїзмі бійців, котрі відбивають ці штурми під постійним вогнем. І що ми, а саме 41 бригада, зазнаємо втрат. "Це правда?", - пишуть мені знайомі та незнайомі люди. Видихаю. Абзац тексту без матюка мені дався важко, але я продовжу в цензурній формі.
Все, що пишуть про важкі бої та дуже важку ситуацію на Торецькому напрямі – правда. Правда також і в тому, про що ми не пишемо і не розповідаємо журналістам. І 41 бригада із самого свого створення була саме на таких ділянках.
Ми не можемо записати собі в актив героїчну оборону «Мукачівського казана» чи «Львівського плацдарму». У нас в історії Куп'янськ, Часів Яр і зараз Торецьк. А до створення 41омбр хлопці з нашої роти воювали у Лисичанську та на Бахмуті. Так, ми весь час у дуже жорстких замісах. Це і називається бойова бригада.
Дуже важко. Бракує людей і снарядів, бракує наших літаків у небі. Як і багатьом, крім нас. Але вибачте, а хтось серйозно думав, що тут спокійно й іноді пострілюють? Що ранкові повідомлення про відбиті штурми даються легко та без втрат? Серйозно, хтось думає, що ось так все виглядає? Чи хтось думає, коли наші прес-офіцери говорять про відхід із позицій, ми просто злякалися та втекли без бою? Хтось думав, що в нас повно снарядів та мін, а у супротивника дефіцит? Так ось, дорогі друзі – все НЕ ТАК.
Тут дуже жорстка ситуація та дуже важкі бої. Я ще місяць тому казав, що противник поставив собі за мету за будь-яку ціну окупувати всю Донецьку область. І останні кілька тижнів здається, що вони мають жорстке завдання прискоритися. Проти нас тут воюють не якісь «чмобіки», які так смішно виглядають на фото. Десантура, морпіхи, спецура – ворог кидає сюди елітні підрозділи. Постійно підтягує резерви. Криє КАБами, ракетами та снарядами.
Тут капець, як тяжко. Ну, і що можна зробити? Перекинути сюди терміново бійців із Харківського чи Лиманського спрямування? З Запорізького чи Херсонського? З Покровського? Так надвечір ви отримаєте дуже погані новини з Харкова, Запоріжжя та Херсона. Там теж не затишшя, зовсім ні. А людей не вистачає.
У Мережі народ змагається роликами про те, як сховатися від ТЦК. А ті, хто тут – стримують окупанта. Так, нас мало. Але якщо ми зараз підемо – за годину противник буде у Торецьку. Завтра у Костянтинівці. Далі я не знаю, якщо ми продовжимо відступати – окупанти розгубляться: на Дніпро йти чи на Харків? Потім на Київ.
Це буде швидко, дива не станеться, легше під Броварами, Борисполем чи Бучею нам не стане. Це у них виростуть крила від перемог. А нам перестануть допомагати партнери. Усім начхати на емоції та справедливість. Тих, хто програв, нікому не шкода. Тож зчепили зуби і тримаємо. Повторюся – за останні кілька днів для нашої 41омбр НІЧОГО НЕ ЗМІНИЛОСЯ! Не стало важче – тут так завжди було. Жаль, якщо хтось цього не знав. І втрати ми зазнавали весь цей час. Як і під Куп'янськом. Поцікавтеся у прес-службі, якщо це не військова таємниця, скільки ми реально втратили за останні два тижні та скільки залишилося. Я знаю. І це знання ні х*ра не робить мене щасливим чи спокійним.
Джерело: Sazonov / Official
Читайте також: Медійна атака на 3 ОШБр: як українців відрізають від захисників через зневіру і дискредитацію