Мені завжди було незрозуміло, що саме відчувають польські військові у такий час? Пілоти, керівникі польотів. Це не перший раз таке і вони чудово розуміють, що побачать у новинах. Наслідки ракетних ударів, зруйновані будівлі, загиблий мирняк - не тількі чоловіків, а жінок, дітей, старих.
І ось ти, дорослий чоловік у військовій формі за пультом чи за штурвалом літака. Ти навчений, ти знаєш свою роботу військового. І саме зараз на твоїх очах вбивають цивільних. Терористи на твої очах вбивають цивільних, а ти... ти можешь їх захистити. Саме цьому тебе довго навчали. Саме задля цього хтось будував твій складний літак, заправляв його, снаряджав ракетами. Ти маєш можливость врятувати цивільних, яких терористи вбивають на твоїх глазах. Але ти просто дивишся на це.
Можна уявити таку ситуацію на вулиці на землі, але всі вже зрозуміли. І ось ти подивився на розправу та полетів додому. В тебе нема наказу. А в іншого нема рішення політичного керівництва, щоб віддати підлеглим такий наказ. А в політичного керівництва нема... чого? Яєць на щось більше, ніж сваритися навколо історичних подій чи розповідати про надважливу боротьбу з корупцією?
А уявіть якби міцна авіація Польщі сьогодні прикрила би хоча б Львів та Франківськ. Для відносин між країнами та народами це зробило би більше, ніж десять візитів та гучних заяв...
Джерело: Sazonov / Official
Дивіться також: Над Львовом пекло: регіон зазнав наймасовішого удару за всю війну (відео)