xcounter
Calendar Icon

"У нас - колядки та щедрівки, у них - "овсєньки": російські традиції на Святвечір шокують деталями

25.12.2025 22:03 (Оновлено 25.12.2025 в 22:05)
Єлизавета Бєльська, «Facenews»

Ви помічали, як легко ми виправдовуємо свою слабкість словами, що так звикли? Але українець відрізняється від росіянина саме здатністю розривати пута, які вросли в саму шкіру, попри біль. Ми здатні до еволюції, вони - ні.

Все життя ми в Києві святкували Різдво після Нового року. Досі складно призвичаїтися й розібратися з усіма «новими» датами, і я теж ловлю себе на такій інерції. Але я забороняю собі цю думку. Бо це те саме, що кажуть російськомовні: «я всю жизнь гаваріл па-рускі, мнє трудна пєрєйті».

Саме в цьому наша відмінність від тварин, хоч ми їх і любимо, і росіян, які любові не гідні, - ми маємо волю ставати кращими, маємо силу волі до цих позитивних змін. Зміна нав’язаної дати, як і повернення до рідної мови - це наше повернення до цивілізації. Це дистанція від Росії. Хоча насправді наші традиції мають не так багато спільного, як нам здавалося.

У нас - Святий вечір, у них - «сочєльнік» (на честь поїдання коржів, смажених на конопляній олії). У нас - колядки та щедрівки, у них - «овсєньки». Пісні, з якими ходили випрошувати хлібні та м’ясні наїдки: «Авсєнь, авсєнь, Падавай савсєм! Кішку да ножку в заднюю окошку». А якщо не отримували курячої ніжки, мали асортимент погроз-побажань: «На Новий год - дубовий гроб, Асінава тєбє кришка, желєзна задвіжка!»

В етнографічних джерелах зафіксовано, що російські святки супроводжувалися «бєсчінствамі»: ряжені могли розібрати господарю піч або вимазати вікна дьогтем, якщо частування здалося їм замалим. Там, де в нас дійство Вертепу, у них - балаган і агресивне здирництво.

Навіть ставлення до смерті різне: ми кличемо душі предків до столу з любов’ю, як ангелів-охоронців. А в російських селах, особливо на півночі, був суворий поділ покійників. Вони чітко розрізняли «чистих», тобто своїх рідних, та «заложних», затаврованих - тих, хто пішов із життя не своєю смертю. Вважалося, що саме в період зимових свят ці «злі мерці» стають особливо активними й небезпечними. Тому замість того, щоб з теплом запрошувати душі до родинного столу, як це робимо ми, росіяни намагалися їх відлякати за допомогою криків, матюків та галасу. Або ж вдавалися до магічного підкупу: залишали їжу просто на порозі, аби лише «воно» не заходило в дім і не наврочило найціннішому в їхньому господарстві - корові чи коню.

І ще одна прірва - ставлення до жінки. Поки в Україні жінка була справжньою господинею, яка створювала весь цей різдвяний затишок і магію вечора, у них панувало дике явище - снохачество. Це була звичаєва практика сексуального насильства, коли голова родини (свекор) силою примушував до співжиття своїх невісток (снох). Жінок експлуатували проти їхньої волі, поки сини були на заробітках або військовій службі. Саме під час довгих зимових п’яних гулянь це ставало особливо масштабним і вважалося цілком прийнятною побутовою нормою. Для них «скрєпи» - це право сильного ґвалтувати слабшого, для нас - це честь і повага до матері та дружини.

Нас не єднає ні історія, ні релігія, ні традиції, ні характер. Лишається лише мова. Змалечку ми знали Діда Мороза (поцуплений образ Санта-Клауса), відзначали Різдво 7 січня й недостатньо шанували Святого Миколая (реальну особу, Єпископа Мирлікійського).

Сьогодні ми маємо взяти на себе відповідальність. Все життя багато українців говорили російською через те, що Російська імперія 400 років нещадно нищила її і тих, хто нею говорив. Російська для когось є "мовою матері" лише тому, що її дідусів і бабусь за українську позбавили життя, і спілкуватися рідною мовою було небезпечно. Або ж саме її російські діди позбавляли життя українців - і зараз є змога спокутувати ці гріхи.

Я вірю в дива і вірю, що ми зможемо, так само як і з Різдвом, домовитися між собою і з самими собою й від любові до своєї країни, остаточно перейти на її мову, підтримуючи одне одного на кожному слові. Розірвімо останні пута! Українська не свята й не тільки літературна, вона - жива. Це нормально помилятися, запинатися, довго думати, перекладаючи в голові слова, використовувати суржик чи діалект... Але жити українською, любити українською, кохатися українською, перемагати українською.

Переходьмо сьогодні разом на світлий бік. На мову свободи і гідності. Просто знайте - ви не самі, я щиро вболіваю за кожного з вас.

Джерело: Facebook

Читайте також: У Парижі процвітають російські культурні центри та РПЦ з молитвами за рускоє воїнство
Теми публікації:
Кращі криптовалютні біржі 2021 року для трейдерів-початківців

Кращі криптовалютні біржі 2021 року для трейдерів-початківців

Популярні відео на YouTUBE
Тематичні матеріали
Binance
Стрічка новин
Цікаве
Найпопулярніші новини
Найкращі відео з YouTUBE
Популярні блоги
Погода і гороскоп
Автоновини