| КМДА |
Сучасній владі Києва складно відмовити у рішучості намірів. Це безумовний позитив, який демонструє бажання до розв’язання наболілих проблем розвитку міста.
Однак, оновлений склад керівництва Київської міської державної адміністрації достатньо чітко може лише сформулювати програмні питання: «Що робити?». На жаль, відповісти на питання: «Як це зробити» набагато складніше. Без професіоналів, без спеціальних знань та досвіду обійтися тут вкрай важко, якими б добрими, гарними та необхідними були бажання, плани та наміри.
Ось, наприклад, інформація з офіційного порталу Київської міської державної адміністрації від 1 вересня 2014 року. Об’єкти соціальної інфраструктури мають стати пріоритетними для столичних забудовників – заступник голови КМДА. Міська влада має намір зобов’язати забудовників у першу чергу будувати об’єкти соціальної інфраструктури: школи, дитячі садочки та поліклініки. Про це під час прямої лінії в прес-центрі «Комсомольської правди в Україні» повідомила заступник голови КМДА Ганна Старостенко.
«Ми хочемо внести зміни до процедури надання земельних ділянок, дозволів на будівництво, щоб забудовник першочергово будував об’єкти соціальної інфраструктури, а вже потім – житлові будинки», – зазначила вона. Ганна Старостенко також додала, що більшість забудовників пояснюють відсутність соціальної інфраструктури у своїх житлових комплексах нестачею коштів. «Але відповідно до закону це є їхнім обов’язком. Тому наше завдання номер один – зобов’язати таких забудовників виконати взяті на себе зобов’язання», – підкреслила заступник голови КМДА.
Чудовий намір і потрібна місту та територіальній громаді ініціатива. Але ж, як це зробити?
Якими законними механізмами можна змусити забудовника спочатку будувати об’єкти соціальної інфраструктури, а потім житлові будинки? Адже, по-перше, забудовник – це далеко не завжди інвестор будівництва. Переважна більшість об’єктів житлового будівництва споруджується за рахунок залучених коштів громадян. Уявіть собі ситуацію, за якої ви, як громадянин, одним з перших, прийдете у відділ продажу компанії «Х», оберете собі на плані квартиру, що Вам сподобається, укладете із забудовником Договір, а Ваші кошти спрямують не за призначенням. Що-що, а нецільове використання коштів приватних інвесторів дійсно заборонено Законом.
А от норми законодавства щодо обов’язку забудовника будувати об’єкти соціальної сфери, як раз і немає. Навпаки, пункт №6 статті №40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначає, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд і 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. А далі, йде пункт №7 цієї ж статті : «Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
«Закон є Закон» - є такий старий закордонний фільм з чудовими акторами. Закон треба знати і виконувати, і владі і забудовникам. І за такої умови ситуація в Києві,мабуть не така вже й критична. За даними статистичної звітності в минулому, як до речі і в позаминулому, році в Києві уведено до експлуатації 1,5 млн. квадратних метрів житла. Відповідно до законодавства, перерахування пайових внесків повинно відбутися до введення споруди до експлуатації. Отже за уведену в експлуатацію житлову площу забудовники повинні були перерахувати місту 360 млн. гривень (розрахунки свідомо залишаю для читача - саме тому й пишу щонайменше). Для масового річного фінансування будівництва нових об’єктів соціальної інфраструктури сума не така вже маленька. Причому в рамках діючого законодавства, адже, відповідно до того ж Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», тієї ж статті 40, але пункту №3: «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури».
Мова йде про створення і розвиток, тобто про нові потужності і нове будівництво. Тож було б дуже цікаво дізнатися від представників колишньої міської влади, що було заплановано збудувати в місті за рахунок коштів, що надійшли як пайові внески від діяльності забудовників в місті, а також спитати у нової влади, хто як і де працює над створенням нових об’єктів соціальної інфраструктури, що фінансуються за замовленням міста. Ось з реалізації яких завдань було б доцільно сьогодні почати діяти.
Інженер-будівельник з більше ніж 30-річним досвідом роботи, заслужений будівельник України, нині Генеральний директор ТОВ «Укрекспертиза в будівництві» Юрій Аністратенко впевнений: «Навіть з обмеженими можливостями фінансування таке місто, як Київ, має можливість значно покращити ситуацію з будівництвом об’єктів соціальної інфраструктури. Потрібно, щоб працювала система, щоб в апараті виконавчого органу місцевої влади був визначений відповідальний підрозділ, який буде відповідати за проектування та будівництво таких об’єктів. Кошти надходять і будуть надходити до міської казни, як пайова участь від будівництва, як об’єктів житла, так і інших ( торгово-офісні та розважальні комплекси, заправки, ресторани, тощо). Розподілом та спрямуванням цих коштів потрібно системно управляти. Підкреслюю – системно, тобто планувати не тільки обсяги залучення, але й напрями витрат. А для цього потрібно мати чітке уявлення що, де і в який час треба будувати.
Вважаю, що сьогодні, принаймні на першому етапі, таку роботу міг би виконувати департамент будівництва та житлового забезпечення». Юрія Аністратенко підтримує експерт, заслужений будівельник України Борис Гозман, який аналізуючи власний досвід роботи на посаді начальника відділу перспективного розміщення будівництва Головкиївміськбуду, говорить: «до останніх років минулого сторіччя існували регламенті документи, які визначали розвиток будівництва в Києві. Столиця України була одним з небагатьох міст колишнього СРСР, які практикували розроблення трирічних та п’ятирічних планів розміщення будівництва. Трирічки були деталізовані до поадресної прив’язки кожного об’єкту нерухомості, п’ятирічки визначали стратегічні (укрупнені) завдання. Розроблялися такі програмні документи за участю управління «Київгенплан» інституту «Київпроект», Головкиївархітектури, ГоловУКБ, Головкиївміськбуду та підрозділів виконкому Київради на замовлення виконкому. Остаточно відпрацьований документ приймався відповідним рішенням виконкому. Відтак, місто не просто знало, а планувало, хто, в який термін забезпечує будівництво і введення до експлуатації яких об’єктів, якої потужності за якою адресою. Говорю про це з єдиною метою наголосити, що, фігурально кажучи, місто було не об’єктом, а суб’єктом будівельного процесу, планувало свій розвиток і керувало їм».
Саме спираючись на останню думку експерта, все ж таки хотів би завершити цей матеріал на оптимістичній ноті. Як на мене, дуже добре, що новий заступник Київського міського голови заговорила про бажання внести зміни до процедури надання земельних ділянок забудовникам. Якщо прийде усвідомлення, що влада міста і де-юре,і де-факто є суб’єктом процесу забудови – все буде гаразд.