Геополітична нестабільність та воєнні конфлікти на Близькому Сході у 2026 році провокують масштабне переформатування світового ринку нерухомості. Через загрози безпеці традиційні інвестиційні гавані, такі як Дубай та Катар, втрачають колишню привабливість, що змушує інвесторів шукати нові безпечні зони для капіталовкладень. Про поточні тренди, зростання собівартості будівництва та перспективні ринки в інтерв'ю фінансовому порталу «Мінфін» розповів засновник Бюро інвестиційних програм Олександр Бондаренко.
На тлі паливної кризи та підвищення цін на нафту на 20–30 доларів за барель, глобальні логістичні ланцюжки зазнають суттєвих змін. Це безпосередньо впливає на будівельну галузь: очікується, що найближчими місяцями собівартість будівництва нерухомості у світі зросте в середньому на 6–8%. У цих умовах інвесторам важливо діяти з холодною головою, спираючись на чіткі розрахунки та оцінку власних ризиків.
Читайте також: Привид хаосу та неминучий розпад РФ: Ліга вільних націй готує програму незалежності регіонів від Москви
Криза в Дубаї та міграція капіталу до Західної Європи
Через близькість воєнного конфлікту в Ірані потік прямих іноземних інвестицій до Об'єднаних Арабських Еміратів суттєво уповільнився. У Дубаї зафіксовано падіння завантаженості готелів майже вдвічі — з 75% до 38–40%, а ціни на житло знизилися на 10–20%. На додачу, місцеві банки ввели обмеження на зняття готівки. Експерти наполегливо рекомендують поставити нові інвестиції в ОАЕ на паузу в 2026 році, проте застерігають від поспішного продажу вже наявних активів із дисконтом.
Водночас у Європі спостерігається чіткий тренд: інвестори з Польщі та країн Балтії, побоюючись близькості війни, активно перекладають капітал на захід континенту. Головними вигодонабувачами цього процесу стали Іспанія та Португалія.
Порівнюючи ці дві країни, фахівці відзначають переваги Іспанії. Іпотечні ставки для нерезидентів тут становлять близько 2,8–3% порівняно з 4% у Португалії. Крім того, Іспанія виграє завдяки довшому туристичному сезону та теплішому Середземному морю. Довгострокова оренда двоспальної квартири в регіоні Аліканте коштує близько 1000 євро на місяць, тоді як подобова оренда апартаментів вартістю 250–280 тисяч євро у високий сезон приносить власникам від 130 до 180 євро за добу. При цьому управляючі компанії за короткострокове адміністрування беруть 20% від доходу, а за довгострокове — 10% від річної вартості оренди.
«Я завжди всім рекомендую інвестувати в ту сферу, де люди розуміються... і завжди задавати собі запитання: що я буду робити, якщо щось піде не так? Кому мені скинути цю квартиру, чи зможу я її сам здати або замінити управляючу компанію?» — Олександр Бондаренко, засновник Бюро інвестиційних програм.
Альтернативні ринки: Балі, Занзібар та Мальдіви
Для гравців із вищим ризик-профілем відкриваються екзотичні ринки, де дохідність може перевищувати консервативні європейські 6–8% річних. Проте популярний серед українців ринок Балі наразі перенасичений пропозицією, а зміна місцевої влади призвела до затримок із введенням новобудов в експлуатацію. Попри це, успішні кейси минулих років демонструють зростання вартості вілл із 160 тисяч до 200–220 тисяч доларів за три роки при орендній дохідності близько 2000–2200 доларів на місяць.
Новою висхідною зіркою стає Занзібар (Танзанія). Середня зарплата в країні становить близько 300 доларів (проти 2400–2600 євро в Іспанії), що дозволяє забудовникам залучати велику кількість дешевої робочої сили (до 250 осіб на один майданчик) та будувати швидкими темпами. Поріг входу тут досить низький: квадратний метр коштує до 2000 доларів, а апартаменти площею 42–45 кв. м на першій лінії океану можна придбати за 80 тисяч доларів на етапі котловану з перспективою зростання ціни до 120 тисяч доларів на момент здачі.
Мальдіви залишаються преміальним та люксовим сегментом, де іноземцям нещодавно дозволили оформлювати лісхолд (довгострокову оренду землі). Вхідний квиток у готельний номер площею до 50 кв. м під управлінням світових операторів, таких як Radisson, стартує від 229 тисяч євро. Прогнозована операційна дохідність становить 14–18% річних у євро. На ринку також існують пропозиції дольової участі від 59 тисяч євро (20% частки номера), проте експерти попереджають про високі ризики низької ліквідності таких токенізованих часток при спробі виходу з інвестиції.
Універсальний чек-ліст для інвестора в закордонну нерухомість
Перед тим як інвестувати кошти у закордонні активи, експерти радять чітко структурувати свої очікування та фінансові можливості за допомогою базових питань.
- Мета інвестицій: Потрібно чесно визначити, чи це купівля для пасивного доходу від оренди, швидкого перепродажу (фліпінгу), капіталізації чи для власного відпочинку та переїзду родини.
- Ступінь залученості: Вирішіть, чи плануєте ви бути пасивним інвестором і користуватися послугами керівної компанії, чи готові самостійно керувати операційними процесами задля економії на комісіях.
- Горизонт планування та ліквідність: Оцініть, на який термін ви готові «заморозити» кошти (1, 3, 5 років чи пожиттєво) та наскільки критичною є швидкість продажу активу у разі форс-мажору.
- Ризик-профіль: Якщо інвестиція здійснюється на останні заощадження або це перший досвід за кордоном, слід обирати консервативні європейські ринки із захищеним законодавчим полем. Високоризикові екзотичні ринки підходять лише для диверсифікації великих портфелів.
Збереження чи примноження
Зрештою, кожен покупець має відповісти на фундаментальне запитання: що для нього важливіше — збереження капіталу чи його агресивне примноження. Стабільні європейські ринки пропонують надійність та ліквідність із помірним доходом, тоді як екзотичні країни обіцяють двозначні показники прибутковості, але несуть у собі значні юридичні, політичні та операційні ризики.
Читайте також: Сльози мародерів та обвал ринку нерухомості: як війна добиває економіку РФ і Криму