18 червня столиця Росії та Підмосков'я зазнали, ймовірно, наймасштабнішої атаки дронів від початку повномасштабного вторгнення. За даними московського мера Собяніна, станом на 8 ранку було збито майже 200 безпілотників. Українські дрони прорвали російську ППО та вдруге за тиждень атакували Московський НПЗ у Капотні.
На Московському НПЗ спалахнула масштабна пожежа, що ставить під сумнів його подальшу роботу. Завод, розташований за 15 км від Кремля, є критично важливим об'єктом, який забезпечував 40% потреб московського регіону у бензині та 50% у дизельному паливі, а також постачав авіаційне пальне для військових потреб. Це змусило Росію планувати імпорт палива морем для покриття дефіциту, що є нетиповим кроком для одного з найбільших експортерів нафтопродуктів.
Реакція та прогнози: від пропаганди до бунту
Атака викликала бурхливу реакцію в російських соціальних мережах, де обговорювалась можливість «бунту безглуздого і нещадного». Деякі російські коментатори висловлювали думку про необхідність мирних зібрань у центрі Москви для висловлення претензій до влади. Натомість, голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин зазначив, що російський народ доводив свою байдужість до подібних подій, але висловив сподівання, що цього разу атака на столицю вплине на свідомість громадян.
Юрчишин також наголосив, що для усвідомлення ситуації росіянам необхідно страждати фізично, і що Москва як символ є ключовою мішенню. Він додав, що тактика ударів по Росії є правильною, оскільки саме фізичні страждання можуть змусити громадян вимагати змін. Подібні дії, на його думку, можуть вплинути на консолідацію російського суспільства, але не обов'язково в бік його розпаду.
Втім, існує й інша думка, що атаки на Москву можуть згуртувати росіян навколо Путіна, переконавши їх у правоті його дій. Однак, Юрчишин вважає, що це малоймовірно, оскільки росіян гуртує пропаганда про «велич Росії», а не реальні проблеми. Він нагадав, що царя скидали через розруху та голод, спричинені війною, а не через особисту неприязнь.
Економічні наслідки та роль західних партнерів
Атака на НПЗ може призвести до дефіциту пального в Росії, що вже спонукало країну до імпорту бензину. Ціни на пальне зростають, а в деяких регіонах вводяться обмеження на продаж. Це може поставити під сумнів спроможність Росії фінансувати війну та спонукати Кремль до певних кроків. Однак, існує ризик, що Путін може вдатися до загострення конфлікту.
Народний депутат Ярослав Юрчишин висловив сподівання, що атаки на Москву та інші російські об'єкти стануть черговою краплею, яка призведе до розвалу Росії. Він також наголосив на важливості підтримки західних партнерів, зокрема, оперативної передачі систем ППО Patriot. Юрчишин додав, що Україна потребує зброї та ракет, а не лише обіцянок, адже саме від ефективності українських ЗСУ залежить безпека всієї Європи.
Учасники дискусії відзначили, що атаки українських дронів на російську територію, зокрема на НПЗ, викликають позитивну реакцію на Заході. Це демонструє спроможність України та може стати приводом для посилення допомоги. Люди люблять бути причетними до перемог, і успіхи України на полі бою вселяють надію на майбутню перемогу.
Деколонізація Росії та виклики для України
Ярослав Юрчишин також обговорив тему підтримки поневолених народів РФ, наголосивши на необхідності їхнього звільнення. Він порівняв ситуацію з Україною в XX столітті, коли великі держави не вірили в спроможність українців до незалежності. Юрчишин висловив переконання, що розпад Росії, як і Радянського Союзу, є реальним, і що поневолені народи мають шанс на самовизначення.
Він підкреслив, що Росія знищує молодь поневолених народів, використовуючи їх у війні. Проте, існують активісти, які чинять опір, і їхня робота є важливою. Юрчишин зазначив, що Україна має амбіції підтримати ці народи, але влада зволікає з ухваленням відповідних законопроектів, побоюючись критики з боку США. Західний світ, за його словами, досі перебуває в парадигмі страху перед розпадом Росії та ядерною війною.
Народний депутат також порушив тему роботи Верховної Ради та участі в ній підозрюваних у державній зраді. Зокрема, він згадав випадок дистанційної участі Нестора Шуфрича у засіданні комітету. Юрчишин визнав, що Україна демонструє «чудеса толерантності», дозволяючи працювати представникам проросійських партій, хоча й заборонивши самі партії. Він запропонував кілька юридичних механізмів для обмеження доступу таких осіб до законодавчої роботи.
Євроінтеграція та боротьба з корупцією
Щодо євроінтеграції, Юрчишин вважає, що Україна має шанси вступити до ЄС до 2030 року, особливо якщо вдасться завершити війну на справедливих умовах. Він наголосив, що Україна потрібна Євросоюзу більше, ніж ЄС Україні, особливо в контексті оборони. Однак, для цього необхідно зберігати ключові показники та виконувати вимоги ЄС.
Депутат зауважив, що українська влада часто прагне отримати членство в ЄС, відкладаючи болючі реформи на потім. Це викликає занепокоєння у європейських партнерів, які мають продемонструвати стійкість. Він також відзначив, що корупційні схеми та вплив старих еліт продовжують існувати, незважаючи на прогрес у боротьбі з корупцією. За словами Юрчишина, це створює ризики для євроінтеграції та для подальшого розвитку країни.
На завершення, Юрчишин висловив думку, що головними гарантами євроінтеграції України є Збройні Сили та українське громадянське суспільство, яке в критичні моменти включається в боротьбу за майбутнє країни. Він додав, що, незважаючи на всі виклики, інтеграція до ЄС залишається реалістичною перспективою, але вимагає послідовних кроків та політичної волі.