Паливна криза в Росії набула «фантастичних масштабів», що змусило президента Володимира Путіна скликати нараду для «стабілізації ринку». Попри його заяви про «все добре» та майбутнє збільшення обсягів бензину, реальність на місцях свідчить про гострий дефіцит, логістичний хаос та виникнення тіньового ринку пального з цінами до 300 рублів за літр. Паралельно з цим, на українському фронті тривають запеклі бої, де російські війська демонструють повільне, але методичне просування на кількох ділянках, зокрема на Донеччині, що контрастує з офіційними оптимістичними повідомленнями.
Паливний колапс: Заяви Кремля проти реальності
Володимир Путін доручив уряду вжити заходів для стабілізації ринку пального, стверджуючи, що проблем немає, а в липні обсяги бензину перевищать червневі. Однак, на думку аналітиків, справжньою мірою для стабілізації є відпуск цін, що призвело б до їх різкого зростання, але вирішило б проблему дефіциту. Цей крок неможливий до виборів до Держдуми, які відбудуться 18-20 вересня, оскільки влада не бажає погіршувати настрої населення перед голосуванням. Це створює «вікно можливостей» для України – приблизно три місяці – щоб завдати максимальної шкоди російській паливній галузі та посилити кризу.
Читайте також: Оточення Путіна занепокоєне ударами України по оборонній промисловості РФ — WP
- Дефіцит та тіньовий ринок: Попри наявність близько 2 мільйонів тонн бензину на базах, через неграмотне управління та розтягнутість логістичних шляхів пальне не доходить до споживачів. На дорогах, як у Забайкаллі, літр бензину продають по 300 рублів.
- Логістичний колапс: Руйнування нафтопереробних потужностей українськими ударами, а також нездатність прогнозувати нові «осередки кризи» призводять до того, що паливо неможливо оперативно перекидати туди, де воно потрібне. Наприклад, з Омського НПЗ до Ленінградської чи Московської областей логістика вкрай ускладнена.
- Політичні обмеження: До виборів у Держдуму, що заплановані на вересень, російська влада не може підвищити ціни на пальне, оскільки це спричинить невдоволення населення. Це поглиблює дефіцит та підтримує нелегальний ринок.
На тлі паливної кризи в суспільстві зростає напруга: фіксується все більше конфліктів у чергах на заправках, що може перерости у більш серйозні інциденти. Також спостерігаються ознаки прихованої мобілізації, так званої «бусифікації», зокрема у Пензі, проте відкрита мобілізація до виборів не очікується.
Бойові дії на Сході та Півдні: Повільне просування та стратегічні цілі
На Запорізькому напрямку російські війська за останній місяць не мали просувань, а місцями навіть відступали. Українські підрозділи здійснюють контратаки, зокрема біля сіл Берізове та Тернове, які кілька разів переходили з рук у руки. Основна мета українських контратак – перерізати дорогу, що веде від Великої Новосілки до Гуляйполя, яка є ключовою для постачання російського угруповання «Восток». До цієї дороги українським силам залишилося близько 2 кілометрів.
Щодо Сумського напрямку, Путін заявив, що російським військам залишилося 10,5 км до Сум, а метою є створення «зони безпеки». Однак, за оцінками експертів, у нинішній війні 10 км – це як 1000 км. Щоб зупинити українські дрони, які можуть пролітати до 2000 км, така «зона безпеки» мала б пролягати десь по східних околицях Парижа, що є абсолютно нереалістичним.
Путін також підтвердив, що головне завдання російських збройних сил – «повністю звільнити Донбас та Новоросію», що свідчить про наміри продовження війни та захоплення всієї території Запорізької та Херсонської областей. Це вказує на відсутність намірів зупинятися на поточній лінії зіткнення.
Вирішальні битви на Донеччині: Лиман, Костянтинівка та агломерація Слов'янськ-Краматорськ
На Донецькому напрямку назріває масштабна битва за Слов'янськ і Краматорськ. Російські війська просуваються з боку Костянтинівки, Лиману та Добропілля, здійснюючи «просочування» та «витіснення» українських військ, а не прориви. Заяви Путіна про «8-9 км до Слов'янська та Краматорська» є значним перебільшенням, оскільки в умовах цієї війни такі відстані можуть долатися місяцями. Ймовірно, штурм слов’янсько-краматорської агломерації у повному сенсі розпочнеться не раніше середини-кінця осені, якщо взагалі розпочнеться.
На Добропільському напрямку, на північ від Покровська, росіяни розпочали наступ, щоб відрізати слов’янсько-краматорську агломерацію із заходу. Їхні штурмові підрозділи були помічені біля села Шевченко, яке раніше служило тиловою базою для ЗСУ, що створює загрозу обороні на цій ділянці.
Місто Лиман залишається однією з цілей росіян. Після прориву до його околиць восени 2025 року та подальшої стабілізації ситуації українськими силами, російське командування накопичило резерви та вдалося до великого штурму. Російські солдати помічені майже в усіх районах міста. Втрата Лиману змусить українські війська відійти за річку Сіверський Донець, а місто може перетворитися на російську базу для операторів дронів, що ускладнить логістику та оборону Слов'янська-Краматорська.
Костянтинівка є головною гарячою точкою та ключовим південним форпостом слов’янсько-краматорської агломерації. Російські війська підійшли до її околиць у жовтні 2025 року. Місто зазнає важких боїв, українські військові тримали оборону на південно-східних околицях, проте логістика значно ускладнена. Росіяни активно використовують керовані авіабомби (КАБи) для руйнування укріплень. Наразі українські сили відійшли на північні та північно-західні окраїни, створюючи нові лінії оборони. На думку експертів, утримання південної частини міста вже неможливе.
«Доля міста, по всій видимості, передрішена. Якщо немає якогось козиря українського командування, на кшталт штурмового полку, який туди можуть відправити для того, щоб зробити контратаку, то, по всій видимості, утримати місто не вийде.»
Бої за Костянтинівку триватимуть ще місяці. Після її можливої втрати українські війська, ймовірно, відійдуть до Дружківки, а потім до околиць Слов'янська та Краматорська. Безпосередні бої за ці міста можуть розпочатися ближче до кінця осені або навіть взимку.
Перспективи та виклики 2026 року
Загальна ситуація на фронті залишається вкрай важкою, бої йдуть надзвичайно інтенсивно. Українські війська продовжують відчувати значну нестачу особового складу. У російських сил ця проблема також починає проявлятися, хоча і не так відкрито. Однак, до виборів до Держдуми мобілізація в Росії не очікується, що в сукупності з політичною відмовою відпустити ціни на пальне, лише поглиблюватиме паливну кризу. Війна далека від завершення, і її подальший розвиток залишається під пильним наглядом.
Читайте також: Мінський гамбіт: Як Лукашенко маневрує між Києвом, Москвою та Пекіном, рятуючи свій режим