Українські удари руйнують російську логістику: як це впливає на війну
За останні два місяці українські удари знищили чверть російських нафтопереробних потужностей, практично відрізали Крим від материка та скоротили вантажний трафік на головній трасі постачання ворожої армії на 71%. У Севастополі окупаційна влада була змушена вести продаж пального для населення за талонами, а невдовзі призупинити навіть їхню дію через те, що бензовози не завжди можуть дістатися міста. Українські сили безпілотних систем вразили близько 30 паливно-енергетичних об'єктів на території Росії, включаючи НПЗ, нафтобази, термінали та станції перекачування, в охопленні від Ленінградської до Тюменської області, а також у Москві та окупованому Криму.
Сукупна потужність уражених підприємств перевищує 83 млн тонн на рік, що становить понад 30% російського виробництва бензину та близько 25% дизельного пального. Як наслідок, виробництво дизельного пального в Росії за квітень-травень впало з 7,5 до 5,9 млн тонн на місяць. Дизель є критично важливим для заправки вантажівок, інженерної та бронетехніки, генераторів та іншої техніки, що працює в тилу та на передовій. Паливна криза вже проявляється в самій Росії: станом на середину червня обмеження на продаж пального, дефіцит або закриття АЗС фіксуються у щонайменше 11 регіонах. З 1 червня Росія також запровадила тимчасову заборону на експорт авіаційного пального до 30 листопада 2026 року, паралельно діє повна заборона на експорт бензину та часткова на дизель, що свідчить про реальний дефіцит.
Системні удари по логістиці
Паралельно з ударами по нафтопереробних заводах, українські сили оборони працюють ближче до фронту, уражаючи об'єкти, що безпосередньо забезпечують російські війська на окупованих територіях. Лише за перші два тижні червня під удар потрапили шість залізничних ешелонів з паливно-мастильними матеріалами, щонайменше три локомотиви, 18 електропідстанцій та 18 телекомунікаційних веж. Ці удари спрямовані на системне виведення з ладу інфраструктури, яка забезпечує координацію, живлення та переміщення ресурсів. Росіяни використовують порти Маріуполя та Бердянська для перевезення військових вантажів, боєприпасів і пального, а також для незаконного вивезення українського зерна. Протягом червня підрозділи Сил безпілотних систем атакували шість вантажних суден у портах та поблизу узбережжя Азовського моря. Ударів завдають одночасно по всіх рівнях оперативної логістики: залізниця, електропідстанції, вежі зв'язку, порти.
На тлі цього тиску головна сухопутна траса постачання, так звана траса Р-280, що веде з Ростова-на-Дону через окуповані території до Криму, перетворилася на окрему зону ураження. Після ударів по мостах у районах Чонгара, Генічеська, Армянська, Ставків і Мирного, росіяни почали розгортати понтонні переправи, які також швидко потрапили під удар. Головна траса постачання, ділянка від Маріуполя до Сімферополя, зазнала скорочення вантажного трафіку на 71%. Якщо раніше загальний рух становив близько 11 000 транспортних засобів на добу (з них 3800 вантажних), то на початок червня ці показники знизилися до 6500 та 1100 відповідно. Це призвело до того, що російське командування наказало здійснювати перевезення об'їзними маршрутами, які мають нижчу пропускну здатність і гіршу якість покриття.
Зміна тактики та засоби ураження
Ключовою відмінністю цієї кампанії від попередніх років є використання ударних дронів замість дефіцитних крилатих ракет. Ці дрони, зокрема Middle Strike, займають проміжну нішу між FPV-дронами ближньої дії та Deep Strike-дронами, ставши головними інструментами для ураження вантажного транспорту на глибині 150-200 км від лінії фронту. За перші місяці 2026 року Україна законтрактувала у п'ять разів більше Middle Strike-дронів, ніж за весь 2025 рік. За весну 2026 року було зафіксовано понад 1 000 ударів такими дронами. Зросла й кількість підрозділів, здатних їх застосовувати: якщо раніше це були переважно спеціалізовані підрозділи СБС, ГУР або СБУ, то зараз відомо щонайменше про 27 підрозділів із різних структур. Ще одним фактором успіху стало планомірне знищення російської ППО та радарів, що дозволило масштабувати виробництво та збільшити кількість підрозділів.
Росія адаптується до нових тактик, вдаючись до розосередження перевезень, маскування бензовозів під цивільні вантажівки та розгортання мобільних вогневих груп для активної протидії, зокрема з дронами-перехоплювачами. Однак ці заходи є радше реактивною адаптацією, ніж системним вирішенням проблеми. Жоден із цих заходів не є остаточним вирішенням, що означає накопичувальний ефект від українських атак.
Очікуваний ефект на фронті
Ефект від ударів по логістиці проявляється поступово, у міру виснаження запасів. За оцінками військових, станом на початок червня, удари по логістиці ще не мали суттєвого впливу безпосередньо на полі бою. Однак, якщо росіяни не знайдуть дієвого способу протидії, ефект, який відкриє певне вікно можливостей, може проявитися ближче до початку осені. Першими нестачу постачання відчують артилерійські та дронові підрозділи, які потребують найбільшої кількості ресурсів для своєї роботи і є основою російського вогневого тиску на фронті.
Китай формує найбільше місто світу: як амбітний проєкт трансформує глобальну економіку
Бензиновий колапс у Росії: черги, конфлікти та критика влади у 2026 році
Чому «Так» може коштувати вам 1,2 трильйона доларів: Як уникнути провалу через погану комунікацію
Замах на українського олігарха в Монако: СБУ, кол-центри та міжнародні розслідування
Китайська гра у світовий вплив: стратегія тиску без зброї
Сумчани рятуються від КАБів: будинок зруйновано, багато поранених
Україна завдає ударів по ворожих заводах: від Криму до Західного Сибіру
Микола Тищенко в суді: справа про шантаж, 51 млн гривень та роль НАБУ
