У ніч на 1 липня на Дніпропетровщині російські війська атакували п'ять цивільних автозаправних станцій. Внаслідок ударів загинула вагітна жінка, ще двоє людей отримали поранення та перебувають у лікарні. Хоча над областю було зафіксовано понад 20 дронів, п'ять із них досягли цілей – звичайних заправок. Це викликає питання щодо мотивації таких атак, оскільки вони не пов'язані з військовою логістикою, на відміну від українських ударів по російських нафтопереробних заводах та об'єктах ВПК.
З початку року Україна завдала понад 40 ударів по російських НПЗ, вивівши з ладу щонайменше 11 нафтопереробних підприємств. Також було вражено сім об'єктів паливної логістики та вісім заводів ВПК. Ці дії вже відчуваються на території Росії, де у половині регіонів спостерігаються черги на заправках, а в Криму зупиняли продаж бензину. У відповідь Росія розпочала масовані атаки на українські АЗС, здійснивши понад 150 ударів з квітня по кінець червня. Однак, український ринок пального диверсифікований, і знищення сотень заправок не впливає на загальну картину, роблячи ці атаки безглуздим терором.
Читайте також: Китай та Росія проведуть спільні військово-морські навчання "Морська взаємодія - 2026"
Тактика терору та воєнні злочини
Атаки на заправки часто супроводжуються подальшими ударами по рятувальних службах. Наприклад, 3 червня в Запоріжжі після удару дрона по заправці, другий дрон влучив у пожежну автоцистерну, яка приїхала гасити займання. Подібні випадки повторилися в Нікополі 27 та 29 червня. Ці навмисні удари по рятувальниках є воєнним злочином. Натомість, українські удари спрямовані на знищення паливної інфраструктури противника, що безпосередньо впливає на його військові можливості.
У Тростянці на Сумщині після удару 17 червня були знищені всі АЗС. За червень у Сумській області зафіксовано 13 атак на заправки, а на Чернігівщині удари стали майже щоденними. Ці дії не мають стратегічного впливу на фронт, оскільки цивільна паливна інфраструктура відокремлена від військової логістики. Російські удари по заправках спрямовані виключно на терор цивільного населення, створюючи відчуття хаосу, але не викликаючи паніки чи дефіциту пального.
Стратегічні відмінності у підходах
Українські удари є системними та спрямовані на стратегічні об'єкти: НПЗ, склади пального, заводи ВПК, логістичні вузли. Це призводить до дефіциту та черг у Росії. Натомість, російські атаки на українські заправки є актом відчаю, спрямованим на привернення уваги яскравими картинками палаючих об'єктів для власної пропаганди. Українські заправки відновлюються за тижні чи місяці, тоді як знищені українськими силами НПЗ потребують тривалого ремонту або повного відновлення, що суттєво обмежує російську економіку та військові можливості.
За два місяці було знищено близько 3-4% українських АЗС, що мало незначний вплив на загальний ринок, хоча і створює проблеми в прифронтових регіонах. Російські ж удари по українській інфраструктурі лише підтверджують їхню безпорадність. Різниця полягає в цілях: Україна прагне обмежити функціонування російської армії та агресивної економіки, тоді як Росія вдається до безцільного терору цивільного населення, не досягаючи жодних стратегічних результатів.
Читайте також: Росія атакувала Харківщину: є загиблі та поранені, пошкоджено цивільну інфраструктуру