Розгляд починається з протикорабельної ракети P-800 "Онікс" (SS-N-26 Strawbe), яка є надзвуковою крилатою ракетою, що використовується як проти кораблів, так і проти наземних цілей. "Онікс" має довжину близько 9 метрів, діаметр корпусу 70 см та стартову масу близько 3 тонн. Її силова установка складається з твердопаливного стартового прискорювача та маршового прямоточного повітряно-реактивного двигуна. Швидкість ракети досягає 2-2,5 Маха (близько 3000 км/год), а дальність – до 600 км (для "Онікс-М" – до 800 км, хоча незалежних доказів цього немає). Вага бойової частини варіюється від 200 до 300 кг. Основним носієм "Оніксу" є мобільний береговий ракетний комплекс "Бастіон-P". За офіційною статистикою, за період повномасштабної війни було перехоплено менше 6% запущених ракет "Онікс".
Оперативно-тактичний ракетний комплекс "Іскандер-М"
Оперативно-тактичний ракетний комплекс "Іскандер-М" (Індекс ракети 9М723) є значною загрозою, зокрема через сучаснізації. Заявлений темп виробництва становить близько 60-65 ракет на місяць. Ракета має довжину близько 7,5 м, стартову масу 3,8 т, і є одноступеневою твердопаливною. Базова дальність – до 500 км, висота польоту – до 100 км. Швидкість біля цілі – 700-800 м/с (близько 2 Маха), але може маневрувати з перевантаженням до 20-30G. Навігація базується на інерційній системі з можливістю супутникової корекції ("Комета") та оптичної системи наведення на фінальному етапі. Заявлена точність – 5-20 м. Бойова частина фугасна (480 кг) або осколково-фугасна (410 кг), також є версії з касетними боєприпасами та ядерним оснащенням (5-50 кт). Розробка та виробництво "Іскандера" залучають близько 49 російських підприємств, значна частина яких використовує іноземні компоненти (понад 140 в одному дослідженні), зокрема з США, Швейцарії, Німеччини, Тайваню, Китаю та Японії. Вартість однієї ракети оцінюється від 2,4 до 3+ млн доларів. Модернізовані версії мають заявлену дальність до 1000 км, хоча це потребує незалежного підтвердження.
Важливою новиною є удар українських сил по комбінату "Кам'янський" у Ростовській області, який виробляє вибухові речовини та ракетне паливо, зокрема для "Іскандер-М". Це може ускладнити поповнення російських запасів, хоча швидкого падіння кількості пусків не очікується.
Використання зенітних систем для ударів по наземних цілях
Росія активно переобладнує зенітні ракетні комплекси С-300 та С-400 для ударів по наземних цілях. Особливу увагу привертає ракета РМ-48У, яку українська розвідка класифікує як ракету класу "поверхня-поверхня". Її виробництво нарощується: до 40-50 одиниць на місяць, загальний запас оцінюється близько 400 ракет. Вартість оцінюється у 500 000 доларів, що робить її дешевшим високошвидкісним боєприпасом. Старі ракети С-300 (5В55) використовувались як "стріляй будь-куди", тоді як ракети С-400 (48Н6, 48Н6DM) мають потужнішу бойову частину (150-180 кг) та більшу дальність. РМ-48У відрізняється автономною інерціальною системою наведення з можливістю супутникової корекції, що потенційно забезпечує точність до 20-50 м. Загальна кількість ракет сімейства 486 оцінюється в 4-5 тисяч одиниць.
Північнокорейські ракети КН-23, КН-24 та КН-30
Постачання північнокорейських ракет до Росії, зокрема КН-23 та КН-24, становить нову загрозу. Росія розгорнула північнокорейський ракетний підрозділ, що включає близько 90 військових, 6 пускових установок та до 120 ракет. КН-23 створена як аналог "Іскандера", є мобільною, швидкою, здатною летіти за складною траєкторією на сотні кілометрів (до 800 км для збільшених версій). Її довжина близько 9 м, діаметр – до 1,1 м. Використовує твердопаливний двигун. Перші партії мали проблеми з точністю, але згодом вона покращилась (відхилення до 50-100 м). Бойова частина може сягати 1 тонни. КН-24 – менш далекобійна (до 400 км), схожа на американський ATACMS. Загалом, від кінця 2023 року Росія отримала близько 150 північнокорейських ракет, і цей процес продовжується.
Новою ракетою в арсеналі Росії є КН-30. За даними української розвідки, вона вже присутня, хоча точна кількість невідома. Це збільшена версія КН-23, яка може нести значну бойову частину (заявлено до 2,5 т, хоча незалежні підтвердження обмежені) і мати дальність до 600-900 км. Вона також використовує твердопаливний двигун і може летіти за складнішою траєкторією. КН-30 може бути потужнішою за "Іскандер-М" і становить серйозну балістичну проблему для України, яка може бути вирішена лише сучасними системами ППО або знищенням пускових установок та складів.
Розвінчання міфу про "Циркон"
Російська ракета 3М22 "Циркон", яку Москва позиціонувала як гіперзвукову крилату ракету морського базування, насправді виявилася керованою балістичною ракетою. За даними української розвідки, її довжина – 8 м, діаметр – 666 мм, бойова частина – 120 кг. Максимальна зафіксована швидкість – близько 6,8 Маха (2-2,5 км/с), яка змінюється протягом польоту. Вона використовує двоступеневий твердопаливний двигун, а не гіперзвуковий прямоточний. На відміну від "Іскандера", "Циркон" – двоступенева. Його класифікують як квазібалістичну ракету. Росія використовувала її з кораблів, підводних човнів та наземних комплексів "Бастіон". Незважаючи на розвінчання міфу про гіперзвук, "Циркон" залишається небезпечною через свою швидкість та кінетичну силу, хоча його бойова частина відносно невелика (40 кг вибухівки).