Росія збільшила армію вчотири рази, але втратила ефективність: аналіз Кофмана та Віслера

Росія за роки повномасштабного вторгнення в Україну збільшила чисельність своїх сухопутних військ щонайменше вчетверо, проте значно втратила в ефективності їх застосування. Про це йдеться в аналізі військових експертів Майкла Кофмана та Грега Віслера, який цитує Telegram-канал YIGAL LEVIN. Аналітики зазначають, що попри нарощування особового складу та формування нових підрозділів, російське командування не змогло трансформувати кількісне зростання в якісний прорив на полі бою.

На початку вторгнення у лютому 2022 року Росія задіяла понад 150 батальйонних тактичних груп, що становило майже всю армію мирного часу. Ця структура була розрахована на коротку локальну війну, а не на тривале утримання великих територій. Підрозділи відчували брак піхоти, не мали налагодженої системи поповнення втрат та оперативного резерву для тривалої кампанії. Після провалу початкового плану Москва почала залучати особовий склад з усіх доступних джерел, включаючи резервістів, добровольців, приватні військові компанії та мобілізованих мешканців окупованих територій.

Читайте також: Українські морпіхи використовують власні дрони «Барракуда» на Дніпрі

Еволюція російської армії: від мобілізації до довгої війни

До літа 2022 року російське угруповання перетворилося на суміш ослаблених частин, здатних підтримувати бойові дії переважно за рахунок значного витрачання артилерійських боєприпасів. Переломним моментом стала мобілізація восени 2022 року, коли з 300 тисяч призваних близько 170 тисяч були спрямовані на формування нових танкових, артилерійських, піхотних та саперних підрозділів. Решта поповнили вже існуючі з'єднання. Попри низьку підготовку, ця маса допомогла стабілізувати фронт після українського контрнаступу на Харківщині та остаточно перевела Росію до моделі довгої війни.

Найінтенсивніше зростання чисельності відбулося у 2023 році, коли Москва заявила про набір близько 420 тисяч контрактників. За цей рік було сформовано дві загальновійськові армії, дві мотострілецькі дивізії та десятки нових бригад і полків. До кінця 2023 року чисельність російських військ у зоні бойових дій досягла приблизно 617 тисяч осіб, що вчетверо більше за початкове угруповання.

Зниження ефективності та зміна тактики

Однак вже у 2024 році зростання чисельності почало давати все менший результат. Російські війська намагалися розтягнути українську оборону широкими наступальними діями, але мінні поля, підготовлені позиції, артилерія та масове застосування дронів перешкоджали концентрації сил. Великі механізовані атаки швидко виявлялися та нейтралізувалися, тому основою наступу стали групи по 6-8 осіб, а іноді штурмові підрозділи дробилися до двох-трьох бійців. Росія фактично обміняла техніку на піхоту: бронемашини все частіше використовувалися лише для доставки штурмових груп, а до 2025 року основними методами стали піша інфільтрація та атаки на мотоциклах і легкому транспорті.

Це призвело до зменшення втрат бронетехніки, але різко підвищило втрати особового складу та уповільнило просування. Російські сили могли підтримувати постійний тиск, але не могли швидко розвинути успіх або використати розриви в українській обороні. До 2025-2026 років нарощування угруповання практично зупинилося. Росія продовжувала набирати в середньому близько 35 тисяч осіб на місяць, проте співставна кількість військовослужбовців гинула або отримувала важкі поранення. Чисельність сил навколо України закріпилася на рівні приблизно 700 тисяч осіб, а окремі з'єднання почали відчувати брак піхоти, придатної для штурмових дій.

Наслідки для Росії та НАТО

Попри зниження ефективності, масштаб проведеної роботи не можна недооцінювати. За підрахунками авторів аналізу, кількість танкових батальйонів, виділених для війни, зросла майже на 200%, а піхотних — приблизно на 400%. Після мобілізації 2022 року Росія залучила близько 1,3 мільйона контрактників, продемонструвавши здатність роками поповнювати важкі втрати без нової масштабної мобілізації та підтримувати високий темп застосування артилерії, ракет і безпілотників. Проблема виявилася не стільки в здатності створювати нові частини, скільки в способі їх використання. Постійний притік людей дозволив російському командуванню роками продовжувати дорогі атаки невеликими групами, не дбаючи про відновлення здатності армії проводити складні загальновійськові операції. В результаті кількість зростала за рахунок якості, а українські дрони, міни, артилерія та розосереджена оборона позбавили Росію головної переваги великої армії — можливості швидко зосередити сили на обраній ділянці. Для НАТО цей досвід є одночасно обнадійливим і небезпечним: російська маса не забезпечила прориву в Україні, але після війни біля кордонів Фінляндії та країн Балтії залишиться велика армія з розвиненою системою комплектування, новими підрозділами та суттєво збільшеними запасами дронів і ракет.

Читайте також: Загальні бойові втрати російських військ перевищили 1,4 мільйона осіб