Сили безпілотних систем України, за словами їх командувача Роберта Мадяра Бровді, завершили перший етап морської війни в Азовському морі, перенісши основні зусилля на Чорноморський регіон. Цей стратегічний крок, що супроводжується інтенсивними ударами по російській логістиці та паливній інфраструктурі, вже призвів до повного припинення судноплавства в Азові та значних проблем із забезпеченням паливом російської армії, зокрема після нещодавнього ураження ключових НПЗ у липні 2026 року. За останніми даними, українські сили пошкодили 116 суден у Азовському морі та уразили понад двадцять цілей у Чорному морі лише за минулу добу, тоді як Чорноморський флот РФ фактично розгромлений та загнаний у віддалені бази.
Морський фронт: від Азова до Чорного моря
Перший раунд морської війни в Азовському морі, згідно з повідомленнями Роберта Мадяра Бровді, завершився значними втратами для російського флоту та торговельного судноплавства. Судноплавство в Азовському морі наразі практично повністю припинено. Нещодавно було потоплено російський сторожовий корабель "Изумруд", який, ймовірно, належав прикордонній службі та раніше брав участь у провокаціях проти українських військових. Супутні знімки підтверджують його занурення до палуби біля причалу, імовірно, внаслідок атаки морського дрона.
Читайте також: Краматорськ оголосив День жалоби через російські удари, що забрали життя 6 людей
Особливості Азовського моря, як наймілкішого на планеті (середня глибина 7-7,5 метрів), сприяли ефективності українських ударів. Кораблі річково-морського класу, що використовуються РФ, мають осадку, що майже дорівнює середній глибині, а прокладені ще за радянських часів фарватери змушують судна скупчуватися, роблячи їх легкою мішенню. Українські безпілотники, зокрема дрони Hornet з дальністю до 250 км, оснащені штучним інтелектом і націлені на надбудови кораблів, що робить їх надзвичайно ефективними для ураження цілей, а затоплення судна у фарватері створює значні перешкоди для судноплавства.
Тактика України та відповідь Росії
Переключивши увагу на Чорне море, Україна зосереджується на ураженні цивільного судноплавства та логістики, які сприяють воєнним зусиллям Росії. Танкери, що використовуються для обходу санкцій, та пороми, що забезпечують перевезення вантажів для Збройних сил РФ до Криму, розглядаються Генштабом ЗСУ як законні військові цілі. Українська розвідка та зовнішні цілевказівки від західних партнерів забезпечують дані в реальному часі про скупчення російських суден у рейдах, таких як Новоросійськ або Тамань, полегшуючи їхнє ураження.
«Танкери та пороми – це законні цілі, тому що танкери використовуються для обходу санкцій, а пороми забезпечують перевезення вантажів в інтересах ЗС РФ.» — Генштаб ЗСУ.
У відповідь Росія намагається дзеркально атакувати українські порти, зокрема в Одеській та Миколаївській областях, а також річковий порт Ізмаїл, що на кордоні з Румунією. Однак ці удари виявляються малоефективними. Російська армія має проблеми з розвідкою для точного ураження суден, а руйнування такого великого об'єкта, як порт, до стану його повної непридатності для перевалки вантажів є надзвичайно складним завданням, що вимагає масованих і високоточних атак, яких Росія, схоже, не здатна здійснити. Прикладом може слугувати порт Ходейда, атакований ізраїльською авіацією, який досі частково функціонує попри значні руйнування.
Удари по тилах та паливна криза
Системні удари українських безпілотників по тилових районах Росії, зокрема по нафтовій інфраструктурі, спричинили значні проблеми з логістикою та паливом для окупаційної армії. У Z-каналах зростає кількість звернень від військових щодо нестачі бензину та дизельного пального, що свідчить про серйозність проблеми. Доставка палива на фронт ускладнюється через постійні атаки, а його фізична наявність скорочується.
- НПЗ "Салават" (Башкортостан): Цей завод, що належить "Газпром Нафтохім" і виробляв до 5% всього російського палива, був атакований українськими дронами. Після кількох атак у 2025 році він відновив роботу, але нещодавнє ураження знову призвело до зупинки та оцінки збитків. Це був останній великий неатакований завод такого типу.
- Афіпський НПЗ (Краснодарський край): Цей великий нафтопереробний завод на півдні Росії, відповідальний за постачання палива для армії, регулярно піддається атакам. Нещодавно він сильно горів і, ймовірно, припинив свою роботу. Постійні удари по таких об'єктах створюють кумулятивний ефект, збільшуючи час для відновлення виробництва палива на роки.
Експерти зазначають, що навіть якщо війна припиниться завтра, для відновлення російської нафтопереробної галузі знадобиться щонайменше п'ять років, а кожен наступний удар лише збільшуватиме цей термін. Попри це, Володимир Путін, за наявними даними, відмовляється від припинення війни, наполягаючи на контролі над Донецькою областю, що, як вважають аналітики, лише продовжить конфлікт без кінця.
Ситуація на фронті та мобілізаційні перспективи
Наземна ситуація також демонструє зміни на користь ЗСУ. У районі Костянтинівки тривають бої, і місто залишається у "сірій зоні" без стабільного російського контролю, незважаючи на їхні заяви. На південному фронті українські військові досягли успіхів, звільнивши шість населених пунктів і продовжуючи свій "спокійний, тихий наступ". Загалом, ситуація на землі починає вирівнюватися на користь України.
Водночас у Росії ширяться чутки про можливу мобілізацію 1,2 мільйона осіб у жовтні, після виборів до Думи у вересні. Однак, аналітики вважають такі цифри нереалістичними, оскільки російська система не зможе перетравити таку кількість призовників, що може призвести до соціальних потрясінь та внутрішньої міграції. Подібні масштабні мобілізації в минулому, як у так званих "ЛДНР" або вересні 2022 року, призводили до майже повного знищення мобілізованих.
Читайте також: «Чорна іронія долі»: Смерть сенатора Грема прискорила ухвалення ключових санкцій проти РФ