Російські компанії використовують європейські бренди для розповсюдження своїх програмних продуктів, які насправді мають прихований доступ для Федеральної служби безпеки РФ. Про це йдеться в аналітичному матеріалі видання "Башева", на який посилається експерт з кібербезпеки Ігаль Левін. Програмне забезпечення під назвою "פספורק" (Pasport) протягом понад п'яти років використовувалося великими європейськими установами та корпораціями, надаючи їм доступ до цифрових систем, проте фактично передавало ключі доступу російським спецслужбам.
Видання "Башева" називає "פספורк" "троянським конем", який розповсюджується в серцях європейських цифрових мереж. Журналістське розслідування, що призвело до викриття, було розпочато українською журналісткою. За даними аналізу, компанії, що надають послуги під європейськими брендами, насправді мають російське коріння та надають ФСБ доступ до даних своїх клієнтів. Це створює серйозні ризики для національної безпеки країн Європи та України.
Механізм дії та виявлення
Суть схеми полягає в тому, що європейські компанії, не підозрюючи про справжнє походження програмного забезпечення, передавали його розробникам, які мали прямий доступ до Федеральної служби безпеки. Це дозволяло російським спецслужбам отримувати доступ до конфіденційної інформації та потенційно впливати на діяльність європейських установ. Викриття стало можливим завдяки зусиллям українських журналістів, які провели детальне розслідування.
Видання порівнює ситуацію з передачею ключа від власного дому незнайомцю, не знаючи його справжніх намірів. Протягом тривалого часу європейські інституції та великі корпорації робили саме це, довіряючи свої цифрові фортеці програмному забезпеченню з російськими зв'язками. Це свідчить про складність сучасних кіберзагроз та необхідність посилення заходів безпеки на державному та корпоративному рівнях.
Контекст та наслідки
Ця ситуація викриває нові методи російської гібридної війни, яка поширюється не лише на фізичний, а й на цифровий простір. Використання псевдоєвропейських брендів для проникнення в цифрову інфраструктуру є небезпечною стратегією, що може мати далекосяжні наслідки для безпеки та суверенітету країн. Важливо, щоб європейські країни та міжнародні організації посилили контроль за походженням програмного забезпечення та його потенційними зв'язками зі спецслужбами інших держав.