Нове призначення уряду Володимира Зеленського одразу породило дискусії щодо можливого протистояння між Президентом та прем'єр-міністром. Ці обговорення активізувалися на тлі заяв про необхідність посилення президентської вертикалі влади та зміни до Конституції, оскільки, на думку деяких експертів, чинній системі бракує певних повноважень для ефективного управління. Стаття досліджує, чи справді конституційні норми закладають конфлікт між Президентом та прем'єр-міністром, та в чому полягає колізія між цими гілками влади.
Ярослав Железняк, автор каналу "Залізний нардеп", наголошує, що попри відсутність необхідності читати лекцію з Конституції, яка доступна для ознайомлення, історично протистояння між президентом та прем'єром є постійним явищем в українській політиці. Зміна конституційного устрою у 2004 році, що закріпила парламентсько-президентську республіку, не вирішила цієї проблеми, а лише залишила багато "костелів", як висловився автор. Навіть у часи монобільшості та контрольованого парламенту, Президент Зеленський вже змінював чотирьох прем'єр-міністрів, і представники влади часто скаржаться на нестачу повноважень у Президента.
Читайте також: Зеленський пропонує Федорову нову посаду: чим це обернеться для України?
Природа протистояння між владними інституціями
В українській парламентсько-президентській республіці існує парадокс: де-юре виконавчу гілку влади очолює прем'єр-міністр, але де-факто президент завжди вважає себе головним і втручається в діяльність уряду. Це призводило до численних конфліктів, прикладами яких є відносини Ющенка і Тимошенко, Януковича та його прем'єрів, Порошенка та Яценюка чи Гройсмана. Навіть коли прем'єр-міністр є частиною команди президента, протистояння все одно виникає. За задумом, президент є гарантом Конституції та відповідає за ключові напрямки, такі як міжнародна політика та безпека, вносячи кандидатури на важливі посади. Однак, прем'єр-міністр, який обирається парламентом, де-юре має значно більше повноважень для управління державою. Президент, хоч і не має багато повноважень, може зупиняти рішення уряду та призначати посадовців силового блоку, включно з генеральним прокурором.
Автор зазначає, що конфлікт між Президентом та урядом – це не виключна проблема Зеленського, а радше системне явище, яке спостерігалося за багатьох попередніх президентів. Таке протистояння негативно впливає на державу, оскільки призводить до внутрішньополітичної боротьби, невизначеності відповідальності та недієвої системи, коли заступники з Офісу президента намагаються керувати урядом. Це часто закінчується поганими результатами, як, наприклад, ситуація з Дмитром Шурмою.
Баланс влади як запорука ефективності?
Незважаючи на негативні наслідки, протистояння між гілками влади може виступати як певний баланс. Нормальною ситуацією вважається, коли суб'єктний парламент і прем'єр-міністр можуть дискутувати, сперечатися і навіть конфліктувати з президентом. Прикладом такого конструктивного діалогу є відносини уряду Гройсмана та президента Порошенка, де обидві сторони використовували свої політичні ресурси для досягнення мети. Хоча це протистояння закладене в законах, воно не є головною проблемою держави, адже система демонструвала позитивні результати навіть у таких умовах. Теоретично, цю колізію можна було б вирішити, але це не є нагальною потребою.
Железняк підкреслює, що проблема не стільки в Конституції, скільки в бажанні та суб'єктності самих політиків. Уряд може бути незалежним від президента, якщо він зможе отримати більшість голосів у парламенті. Якщо ж президент прагне зробити уряд повністю ручним, це є вибором і відсутністю суб'єктності з боку урядовців, як це було з урядами Гончарука, Шмигаля чи Шеремети. Багато країн зі схожими конституціями успішно розвиваються, тоді як деякі парламентські республіки, навпаки, скочуються до диктатури. Ефективність влади залежить від вибору громадян, а не від тексту Конституції, на який політики часто не зважають.
Перспективи нового уряду
Щодо потенційного конфлікту між новим урядом Королецького та президентом Зеленським, Железняк переконаний, що ключові стратегічні рішення залишатимуться за президентом. Однак, він висловлює сподівання, що управлінська частина, де уряд має самостійно діяти, приймати власні рішення та іноді говорити "ні" президенту, буде покращена. Саме цього автор вимагатиме від нового уряду.
Читайте також: Європа виділила 60 мільярдів євро на українську зброю: деталі нової допомоги та ризики