З початку липня в Одеській акваторії пошкоджено близько трьох десятків суден, а інтенсивність обстрілів змусила данського логістичного гіганта Maersk скасувати сервіс до Чорноморська, а інших іноземних судновласників – повністю призупинити заходи в порти Великої Одеси. Це рішення, прийняте приватним бізнесом через зростання ризиків та зупинку воєнного страхування, незважаючи на відсутність адміністративних заборон з боку української влади, стало прямим наслідком цілеспрямованого терору.
Ескалація терору та руйнівні наслідки для економіки
Динаміка російських атак свідчить про їхню стрімку інтенсифікацію. Якщо за весь 2024 рік було зафіксовано 36 ударів по портовій інфраструктурі, а у 2025 році – 96, то лише за перші два тижні липня 2026 року по портах Одеси та Чорноморська було завдано 23 масовані удари. Це призвело до зупинки чотирьох з 13 найбільших зернових терміналів, зокрема «Трансбалктерміналу» компанії «Кернел» у Чорноморську через пошкодження резервуарів з олією та причалів. Група Alse All Seats також оголосила про повне згортання роботи в Україні.
Торговельні компанії масово відмовляються від закупівель з доставкою до портів, а залізничні перевезення зерна до Одещини скоротилися на 11%, відвантаження – майже на п'яту частину. Паралельно з цим, критична ситуація склалася на Дунаї, де екстремальна спека спричинила історично низький рівень води, обмежуючи пропускну спроможність до 2 мільйонів тонн на місяць та подвоюючи ставки фрахту. Втрати української економіки від портового терору вже оцінюються Нацбанком щонайменше у 1 мільярд доларів валютних надходжень, а експерти прогнозують втрату до 6% ВВП країни у 2026 році.
Удар по аграріях та металургії
Блокада портів припала на розпал жнив, створивши фермерам гострий дефіцит готівки та обваливши внутрішні ціни. Пшениця торгується по 10 200 гривень за тонну, ячмінь – по 9 000 гривень, тоді як дизельне паливо коштує 85 гривень за літр, а добрива – понад 40 000 гривень за тонну, змушуючи аграріїв працювати собі у збиток.
Не менш болючим є удар по металургійній галузі, яка, крім втрати морських шляхів для експорту руди та чавуну, зіткнулася з жорсткими обмеженнями від Європейського Союзу. З 1 липня ЄС скоротив квоти на українську сталь та запровадив екологічний податок, що призведе до втрат понад 400 мільйонів доларів на рік.
Українська відповідь та пошук альтернатив
У відповідь на дії Москви, які офіційний Київ назвав свідомим актом економічного та гуманітарного терору, що загрожує глобальному голоду, Міністерство закордонних справ України ініціювало екстрене засідання Ради безпеки ООН. Водночас, Сили оборони України розгорнули активну кампанію з ураження російських об'єктів у Чорному та Азовському морях. Українські безпілотні катери та дрони атакували російські танкери та нафтові термінали у Новоросійську, що змусило Кремль запровадити нічну заборону на рух суден у власному порту, через який йде третина російського зернового експорту.
Україна також активно перенаправляє експортні потоки на західні сухопутні хаби, зокрема на термінал Чорнотисів на Закарпатті, який об'єднує залізничні колії, елеватор та олійний термінал. Проте, сукупна спроможність альтернативних шляхів – Дунаю та західних залізниць – сягає лише 3 мільйонів тонн, що становить близько половини від реальних потреб країни (порівняно з 6 мільйонами тонн морської перевалки).
Гіркий урок та стратегічні кроки для стійкості
Ця криза стала гірким, але необхідним уроком, демонструючи надмірну вразливість українського експорту до повної залежності від іноземного комерційного флоту. Для побудови довгострокової стійкості Україні необхідно здійснити кілька ключових кроків:
- Вітчизняний флот: Формування власного комерційного флоту під українським прапором або державним управлінням, з механізмом страхування та компенсації для судновласників, який функціонуватиме навіть за високих безпекових ризиків.
- Розширення терміналів: Постійне розширення мережі залізничних терміналів для зменшення прив'язки до морських портів, що є надто вразливим місцем.
- Переробка сировини: Перехід від експорту сировини до будівництва переробних заводів. Продаж за кордон готової продукції з високою доданою вартістю потребує менших портових потужностей та дозволяє краще закладати логістичний компонент.
Фінансова стійкість держави в цих умовах залишається пріоритетом. Незважаючи на падіння офіційного курсу гривні до 44,81 грн за долар у липні, інтервенції НБУ та транш МВФ у розмірі 690 мільйонів доларів допомогли уникнути валютної паніки.