Російські пропагандистські ресурси повідомили про втрату чергового літака Су-34 разом з екіпажем, стверджуючи, що його збили Збройні сили України за допомогою винищувача F-16 під час скидання авіабомби. За попередніми даними, подія сталася приблизно за 50 км від лінії фронту на території, підконтрольній Україні.
Су-34 протягом кількох років залишається основним носієм керованих авіабомб, які Росія активно використовує уздовж усієї лінії фронту, зокрема в районах Авдіївки, Часового Яру, Вовчанська та на Куп'янському напрямку. Це стало можливим завдяки впровадженню універсальних модулів планування та корекції (УМПК), які дозволяють старим радянським авіабомбам планувати на десятки кілометрів. Така тактика дозволяє Су-34 виконувати бойові завдання, не перетинаючи лінію фронту, що суттєво ускладнило ситуацію для української оборони.
Читайте також: Українська BlueBird Tech укладає стратегічний альянс з французькою Galion Group для виходу на ринки ЄС
Історія створення та еволюція Су-34
Розробка літака, що згодом став Су-34, розпочалася в СРСР у 1980-х роках як відповідь на потребу в новому ударному комплексі, здатного долати нові засоби протиповітряної оборони та відповідати зрослим вимогам до дальності польоту. Проєкт, що отримав індекс Т-10В, а згодом назву Су-27 ІБ (винищувач-бомбардувальник), базувався на платформі винищувача Су-27, але мав суттєві зміни в конструкції, зокрема нову кабіну, де пілот і штурман сиділи поруч для кращої координації дій.
Перший політ дослідний Т-10В здійснив 13 квітня 1990 року. Однак розпад Радянського Союзу значно сповільнив процес, але програму вдалося зберегти. Серійне виробництво розпочалося лише у 2006 році, а офіційно Су-34 був прийнятий на озброєння у 2014 році. Першим серйозним випробуванням для літака стала російська операція в Сирії, а повномасштабна війна проти України виявила його роль як основного носія керованих авіабомб.
Тактико-технічні характеристики та озброєння
Су-34 є одним із найважчих фронтових бомбардувальників, з максимальною злітною масою близько 45 тонн. Літак оснащений двома двигунами АЛ-31, що дозволяють розвивати швидкість до 1500 км/год на великій висоті, а його практична стеля сягає 15 км. Великий запас пального (понад 12 тонн) забезпечує радіус дії до 1100 км без дозаправлення, а з підвісними баками – до 1700 км. Літак має 12 точок підвіски для озброєння, офіційно заявлене бойове навантаження становить до 8,5 тонн.
Основним ударним озброєнням Су-34 є авіабомби сімейства ФАБ з комплектами УМПК. Також літак може використовувати керовані ракети Х-29 для ураження захищених об'єктів, Х-31П (та протикорабельні Х-31А) для боротьби з засобами ППО та надводними цілями, а також ракети Х-59 для ударів по важливих об'єктах на великій відстані. Для самозахисту в ближньому бою передбачені ракети R-73, а для ураження повітряних цілей на більшій дистанції – R-77. На борту також інтегрована 30-мм гармата ГШ-30-1.
Еволюція тактики застосування та вразливість
На початкових етапах повномасштабного вторгнення Су-34 часто діяли з невеликої висоти та ближче до лінії фронту, проте високі втрати змусили російське командування змінити тактику. З 2023 року літаки переважно працюють з власного боку лінії фронту, скидаючи боєприпаси з великої відстані та відразу виконуючи розворот. Це значно збільшило інтенсивність авіаційних ударів, особливо під час боїв за Авдіївку, Часів Яр та Вовчанськ.
Незважаючи на зміну тактики, Су-34 залишається вразливим. Набір висоти та вихід на розрахований курс для скидання боєприпасів робить його помітним для радіолокаційних станцій та потенційно потрапляє в зону дії далекобійної української ППО. Особливо болючими для російської авіації стали втрати у лютому 2024 року, коли за кілька днів було знищено одразу кілька таких машин, що змусило тимчасово скоротити інтенсивність бойових вильотів.
Виробничі обмеження та майбутнє Су-34
Кожна втрата Су-34 означає втрату не тільки дороговартісної машини, але й висококваліфікованого екіпажу. Виробництво цих літаків, яке зосереджене на Новосибірському авіаційному заводі, стикається з проблемами. Санкції обмежили доступ до західних компонентів, а російські аналоги та постачання через треті країни не завжди можуть повністю компенсувати втрати. Оцінки аналітиків свідчать, що російська промисловість здатна передавати військовим лише кілька десятків нових Су-34 на рік, чого недостатньо для швидкого поповнення парку.
Модернізована версія Су-34М отримала оновлену електроніку та розширені можливості, однак його конструкція, створена ще в 1980-х, не має технології малопомітності. Попри це, повна заміна Су-34 в найближчі роки не передбачається через складність розробки та будівництва нового бомбардувальника. Його ефективність все більше залежатиме від розвитку українських систем ППО та РЕБ.
Читайте також: Сергій Флеш опублікував вартість російських ракет та протиракетної оборони