Автор допису Юрій Ніколов висловлює здивування стрімким кар'єрним зростанням народного депутата Рустема Умєрова, називаючи його «ноунеймом» до повномасштабного вторгнення Росії. За словами автора, до війни Умєров згадувався переважно у контексті Меджлісу кримськотатарського народу та Криму, що, як припускається, могло бути причиною чуток про його зв'язки з турецькою розвідкою. Ці зв'язки, за деякими даними, могли стати перешкодою для його призначення послом України в США.
З початком російського вторгнення у 2022 році, Умєров, за словами Ніколова, «злетів» до членства в українській делегації на переговорах з Росією, що відбувалися в Туреччині в березні того ж року. Автор ставить під сумнів легітимність потрапляння «людини з вулиці» на такі важливі переговори, називаючи це «крутим мєсівом» та «тьорками з рашистами про замир’я».
Причини прихильності влади
Ніколов припускає, що однією з причин прихильності президента Володимира Зеленського до Умєрова могли стати чутки про його здатність організувати поставки зброї в перші дні вторгнення, коли склади Міністерства оборони були порожні. Однак, автор зазначає, що це не єдиний фактор, адже «зброю тягнув багато хто».
Подальший кар'єрний злет Умєрова, на думку автора, свідчить про особливу «любов» Зеленського: Умєров отримав контроль над Фондом державного майна, став міністром оборони, увійшов до складу РНБОУ та Служби зовнішньої розвідки. Це, як вважає Ніколов, є безпрецедентним рівнем довіри.
Ігнорування антикорупційних сигналів
Автор наголошує на тому, що президент Зеленський, відомий своєю «звірячою чуйкою на антикорупціонерів», ігнорує обставини, пов'язані з Умєровим. Зокрема, згадується, що НАБУ в розпал «Міндіч-гейту» (ймовірно, йдеться про конфлікт інтересів чи корупційну справу) «дьоргалось» по Умєрову, допитувало його, але згодом припинило розслідування. Це, на думку Ніколова, мало б насторожити президента, але натомість Умєров отримав завдання впроваджувати українські дрони в закордонні системи захисту, що означає «нав'язати світу нашу зброю».
Застереження автора
Юрій Ніколов висловлює власні побоювання («очкую»), оскільки не пам'ятає «жодної великої задачі, яку б Умєров справді виконав». Автор резюмує, що ситуація навколо кар'єри Умєрова «странна» і потребує пояснень, залишаючи читача з відчуттям невизначеності щодо причин такого стрімкого зростання та ефективності діяльності одіозного політика.