Влада Приштини, столиці Косово, зняла прапори України з будівлі в центрі міста. Таке рішення було ухвалене як відповідь на візит президента України Володимира Зеленського до Сербії та його заяви, зроблені під час цього візиту. Подія викликала бурхливу реакцію в соціальних мережах, де багато хто назвав це "суперзрадою" та ознакою того, що Зеленський "поїхав у лігво Росії". Однак, за словами аналітиків "Європейської правди", ситуація значно складніша, ніж здається на перший погляд.
Це не перший випадок, коли українські символи знімають у європейських країнах. Подібні інциденти траплялися в Польщі та Великій Британії, часто пов'язані з політичними змінами чи радикальними настроями. Однак, ключовим моментом у ситуації з Косово є те, що Зеленський не озвучив жодної нової позиції України щодо незалежності Косова. Він лише підтвердив, що Україна поважає територіальний суверенітет Сербії. Водночас, реакція Приштини виявилася надзвичайно гострою, що потребує детального розбору.
Історичний контекст та позиція України щодо Косова
Конфлікт у Косово сягає корінням війни 1999 року, яку косовари вважають боротьбою за незалежність проти Белграда. У 1999 році НАТО втрутилося, зупинивши військові дії. У 2008 році Косово офіційно проголосило незалежність, а згодом отримало рішення суду ООН, яке підтвердило його право на самовизначення. Важливими факторами стали етнічна відмінність косоварів від сербів та етнічні чистки, здійснені Сербією. Україна традиційно не визнавала незалежність Косова, розглядаючи це питання як прецедент для власної територіальної цілісності, зокрема у контексті Криму.
Під час візиту до Сербії, відповідаючи на запитання сербської журналістки, Зеленський заявив: "Ми поважаємо міжнародне право. Тому наша позиція щодо того, що ви сказали, одностороннього проголошення незалежності Косова залишається незмінною. Ми завжди це підкреслювали". Аналітики вважають, що саме слово "односторонній" могло стати тригером для такої реакції в Приштині, хоча президент України, ймовірно, лише повторив питання, задане журналісткою державного телебачення Сербії. Важливо, що жодних принципових змін у позиції України не відбулося.
Реакція Приштини та позиція Албанії
Реакція влади Косово була неоднозначною. Мер Приштини, який належить до правоцентристської партії, виступив із обуренням та закликами до розриву зв'язків з Україною. Однак, офіційна влада всієї країни, зокрема прем'єр-міністр, не робила різких заяв. Це свідчить про внутрішньополітичні розбіжності в Косово. Цікаво, що влада Албанії, яка має тісні зв'язки з Косово, утрималася від критики України. Албанська сторона навіть заявила, що візит Зеленського до Сербії є потрібним для регіону, оскільки може сприяти відриву Сербії від Росії.
Стратегічна мета візиту: постачання боєприпасів
Основною причиною візиту української делегації, включно з оборонною частиною, до Сербії було обговорення та закріплення домовленостей щодо постачання боєприпасів. Сербія, незважаючи на публічну проросійську риторику свого суспільства та певних політиків, демонструє більш прагматичну позицію на міжнародній арені. Президент Сербії Александар Вучич, хоча й визнає територіальну цілісність України, уникає прямого згадування Криму. Водночас, Сербія постачає Україні снаряди радянських калібрів, які виробляють також Болгарія та сама Сербія, обхідними шляхами через Чехію та Польщу. Це свідчить про приховану, але чітку підтримку України з боку сербської влади, яка не афішується публічно.
«Це друга суперперемога України. Це не саме від цього візиту, це все послідовна політика. Не сталося так, що хопа і Вучич почав приймати Зеленського. Вучич тривалий час вже давав знаки уваги в сторону України. То рік він вперше відвідав Україну, поїхав в Одесу. Цього року вдруге приїхав у Київ. І от зараз є зворотній візит. Тобто, ми маємо, ну, послідовний рух сербської влади в ту сторону. І це неймовірний ляпас по російській так званій, дипломатії, яка має так званих друзів.» — Аналітики "Європейської правди".
Візит Зеленського до Сербії, незважаючи на певні незручні формулювання, слід розглядати як частину ширшої стратегії України. Це демонстрація того, що навіть країни, які публічно підтримують Росію, можуть бути залучені до співпраці, яка суперечить інтересам Москви. Така політика, на думку експертів, є важливим дипломатичним кроком, що послаблює російський вплив у регіоні та зміцнює позиції України на міжнародній арені.