Українська армія ризикує залишитись без нових дронів та іншого озброєння вже навесні наступного року через зупинку закупівель у Міністерстві оборони. Причина – не відсутність фінансування, а бюрократичний хаос та страх посадовців перед відповідальністю, спричинені тривалими кадровими перестановками. Замовлення, зроблені в серпні, прибудуть на фронт лише в лютому наступного року, а відсутність контрактів, укладених у червні, означатиме порожній грудень. Ситуація загострюється тим, що з червня нових контрактів не підписують, оскільки відсутній чіткий опис необхідної продукції, а посадовці бояться брати на себе відповідальність за можливі звинувачення у лобіюванні чи корупції.
Ситуація, що склалася, є наслідком двомісячного кадрового хаосу у Міноборони, який руйнує спроможність держави забезпечувати війська необхідним озброєнням. Хоча перехід від прямих контрактів до тендерних закупівель є необхідним кроком для забезпечення прозорості, новий механізм не встигли повноцінно запустити. Це створює критичну ситуацію, коли армія опиняється без оперативних поставок, а галузеві джерела попереджають про можливий дефіцит озброєння вже через два-три місяці. Основна контрактація на наступний рік має відбуватися саме взимку, але нові правила закупівель досі невідомі, що викликає невизначеність у всій системі оборонних закупівель.
Три головні ризики для оборонних закупівель
Існує щонайменше три ключові ризики, пов'язані з поточною ситуацією в оборонних закупівлях. По-перше, це фактор часу. Будь-яка пауза в контрактації призводить до затримки поставок приблизно на півроку, що може стати критичним для фронту вже через кілька місяців. По-друге, це «безвладдя» в Міністерстві оборони. Відсутність повноцінного керівника відомства та невизначеність щодо повноважень заступників унеможливлюють прийняття важливих рішень та запуск необхідних процесів. По-третє, найсерйозніший ризик – це страх посадовців перед підписанням документів. Вони побоюються звинувачень у лобіюванні інтересів окремих виробників або у прийнятті рішень, які в майбутньому можуть бути переглянуті. Як наслідок, безпечніше стає нічого не робити, що призводить до повної зупинки процесу закупівель.
- Ризик 1: Час: Пауза в контрактації призводить до затримок поставок приблизно на півроку, що може створити критичний дефіцит озброєння на фронті вже через 2-3 місяці. Основна контрактація на наступний рік повинна відбуватися вже зараз, але правила закупівель невідомі.
- Ризик 2: Безвладдя: Місяць без повноцінного керівника Міноборони та невизначеність щодо повноважень виконуючих обов'язки та заступників унеможливлюють прийняття важливих рішень та ефективне управління оборонними закупівлями.
- Ризик 3: Страх підписати: Посадовці бояться брати на себе відповідальність за підписання документів та затвердження технічних характеристик, побоюючись звинувачень у лобіюванні чи корупції. Це призводить до зупинки процесу закупівель, оскільки «безпечніше нічого не робити».
За інформацією ЗМІ, тривожні сигнали надходять від успішних виробників, продукція яких користується великим попитом. Деякі підрозділи не можуть закупити її за державні кошти, оскільки існує підозра, що ці виробники пов'язані з певними політичними фігурами або були помічені в нелояльних діях. Це призводить до дискредитації процесу закупівель та може мати серйозні наслідки для обороноздатності країни. Ситуація з закупівлею зброї стає питанням виживання, а не лише політичних дискусій чи боротьби з корупцією.
Що робити: Шляхи вирішення кризи
Враховуючи, що парламент відновлює роботу 18 серпня, є кілька кроків, які можуть допомогти розв'язати кризу в оборонних закупівлях. Перш за все, необхідно якнайшвидше призначити нового Міністра оборони, який матиме чіткий мандат та стратегічне бачення щодо закупівель. Важливо, щоб цей міністр пояснив своє бачення тендерів та мав повноваження для прийняття рішень. По-друге, планується підготувати офіційний запит до Міністерства оборони та Агенції оборонних закупівель з трьома ключовими питаннями: скільки технічних характеристик затверджено, скільки контрактів не укладено з червня та чи отримує хтось усні вказівки не закуповувати продукцію певних виробників. Це дозволить отримати офіційну відповідь та зрозуміти, хто блокує процес. По-третє, Комітет з питань оборони повинен провести слухання, щоб проконтролювати ситуацію, поставити запитання щодо характеристик та механізмів закупівель, і повідомити суспільству, чи справді система змінюється, чи пауза негативно вплинула на весь процес. Не реагувати на цю ситуацію – найгірший варіант, який може мати катастрофічні наслідки для армії.
Наголошується, що корупція дійсно краде зброю в армії, тому прозорі тендери є вкрай важливими. Однак, страх підписати документ через побоювання негативної реакції чи звинувачень також «краде» зброю, зупиняючи її надходження на фронт. Це питання вже виходить за межі політики чи боротьби з корупцією і стає питанням національного виживання. Необхідно, щоб усі учасники процесу брали відповідальність за свої рішення, щоб забезпечити армію всім необхідним.