17 серпня 2026 року, за американським часом, офіційно завершився термін 60-денного перемир'я між Сполученими Штатами та Іраном. Документ, підписаний у червні, містив 13 пунктів, які передбачали припинення вогню та бойових дій на постійній основі. Однак, жодна зі сторін не виконала свої зобов'язання. Натомість, протягом дії меморандуму, тривали взаємні удари, зокрема атаки на кораблі в Ормузькій протоці, що ставить під сумнів виконання будь-яких пунктів угоди.
Серед основних пунктів меморандуму були припинення бойових дій, зняття морської блокади американцями іранських портів, припинення іранської блокади Ормузької протоки, обговорення компенсацій та відмова Ірану від ядерної програми. Для Ірану ключовим аспектом була відмова від ядерної програми, тоді як у відповідь Тегерану обіцяли формування фонду обсягом 300 мільярдів доларів. Однак, Іран не отримав жодної копійки, окрім тимчасового дозволу на торгівлю нафтою, що принесло кілька мільярдів доларів прибутку.
Напруженість в Ормузькій протоці та навколо іранських портів
Ситуація в Ормузькій протоці залишається напруженою. Протока фактично заблокована, а американська морська блокада іранських портів зберігається. Нещодавно американський вертоліт обстріляв судно, яке намагалося пройти до іранського порту. Хоча статистика свідчить про зниження потоку суден через протоку, деякі судна продовжують ризикувати, можливо, сплачуючи відрахування Тегерану. Іран ухвалив закон про управління Ормузькою протокою та, за деякими даними, підписав угоду з Оманом, що ускладнює прохід для американських і ізраїльських кораблів. США, у свою чергу, продовжують морську блокаду та перебазовують авіаносну групу "Джордж Вашингтон", яка замінить "Авраам Лінкольн" після 9 місяців перебування в регіоні, що свідчить про намір зберегти дві авіаносні групи біля берегів Ірану.
Заяви колишнього глави ізраїльської розвідки Моссад Йосі Коена вказують на те, що Ізраїль має глибоке розуміння іранської ядерної програми. Він зазначив, що Моссад відвідував об'єкт Фордо, що свідчить про можливості ізраїльської розвідки. Іран, зі свого боку, не відмовився від ядерної програми і, за наявними даними, прагне отримати ядерну зброю. Американська сторона, попри продовження блокади та економічного тиску, не прагне до повномасштабної війни, натомість зберігаючи рівень протистояння. Заяви президента США Трампа за останні 60 днів демонстрували коливання між нанесенням ударів та дипломатичним врегулюванням.
Підготовка до ескалації та нова стратегія Ірану
Ізраїль готується до постійних загострень та потенційних широкомасштабних атак. Триває активне перекидання військового спорядження на Близький Схід, включаючи значну кількість літаків-заправників, що свідчить про готовність до тривалих операцій. Іран, тим часом, переходить до наступальної стратегії, плануючи перенесення бойових дій на територію супротивника, зокрема в Іудеї та Самарії, а також потенційно на території союзників США в регіоні. Ця стратегія, що розробляється генералами Корпусу стражів Ісламської революції, спрямована на поступову ескалацію для виснаження противника перед вирішальним етапом. За оцінками, Іран усвідомив безперспективність переговорів і готується до масштабного протистояння.
Іран активно взаємодіє з проіранськими угрупованнями в регіоні, такими як хусити в Червоному морі, які мають перекривати Баб-ель-Мандебську протоку, а також угрупованнями в Іраку та країнах Перської затоки. Метою є дестабілізація регіону та виснаження противника. На тлі цих подій, Іран також посилює свою роль у конфлікті в Лівані, підтримуючи «Хезболлу» у разі ескалації з боку Ізраїлю. Крім того, Іран намагається нарощувати потенціал виробництва зброї, включно з ракетами, у секторі Гази.
Ситуація в Газі та безперспективність мирних планів
Переговори щодо Гази, за участю міжнародних посередників, таких як Джаред Кушнер та Микола Младенов, не призводять до вирішення. Основною проблемою є послідовність дій: Ізраїль вимагає роззброєння ХАМАС перед виведенням військ, тоді як ХАМАС пропонує здати зброю на склади під управлінням палестинської адміністрації. Експерти вважають, що радикальні ісламістські угруповання, як ХАМАС, не роззброюються добровільно. Ізраїль продовжує тактику точкових ліквідацій учасників подій 7 жовтня, тоді як ХАМАС демонструє активність, продовжуючи мінування та підготовку до бойових дій. Це робить будь-які мирні плани для Гази, як і для Ірану, малоперспективними через глибинні суперечності між бажанням мирного співіснування та прагненням до знищення противника.