Ціни на пшеницю 26 серпня 2026 року злетіли на 6,4%, досягнувши денного ліміту торгів, а наступного дня зросли ще на 2,6%. Загалом у серпні вартість пшениці збільшилася приблизно на 19%, досягнувши найвищого рівня з липня 2023 року. Основним каталізатором цього стрибка стали новини з України, зокрема повідомлення агентства Bloomberg про підготовку росії до посилення ударів по українській інфраструктурі.
Така різка реакція світового ринку пояснюється значною часткою росії та України у світовому експорті пшениці, яка перевищує чверть від загального обсягу. Окрім пшениці, ці країни є ключовими постачальниками ячменю, кукурудзи та соняшникової олії. За даними економістів, близько третини світового експорту пшениці проходить через порти Чорного та Азовського морів. Ускладнення експорту з цього регіону автоматично призводить до зростання цін через обмеження доступних варіантів для покупців.
Вплив блокади українських портів
Одеса, Чорноморськ та Південне утворюють потужний портовий комплекс, через який проходить близько 90% українського експорту зернових та олійних культур. Системні російські удари по цьому логістичному вузлу у 2026 році стали частішими, з атаками на українські порти кожні п'ять днів. Лише за липень та першу половину серпня під ударами опинилися 52 цивільних судна.
Росія почала діяти ще більш жорстоко: 19 липня суховантажник під прапором Гвінеї Бісау, що перевозив українську кукурудзу, був атакований трьома крилатими ракетами. Внаслідок нападу загинули десятеро людей, а судно затонуло. Якщо раніше росія намагалася перешкодити заходу суден у порти, то тепер знищує самі судна та портові термінали. Це робить морські перевезення надзвичайно ризикованими для судновласників, унеможливлюючи їхню діяльність без прямих переговорів.
Удари по портах мають подвійну мету: економічну – позбавити Україну валютної виручки, та стратегічну – перекрити логістичні канали країни. Внаслідок недоступності глибоководних портів, вантажопотік перенаправляється на Дунайські порти, залізницю та автомобільні шляхи до ЄС. Однак ці альтернативні маршрути можуть компенсувати лише близько половини експорту, створюючи значні черги та логістичні проблеми. Навіть ці маршрути, як-от портова інфраструктура Ізмаїльського району на Дунаї, періодично стають об'єктами російських атак.
Ситуацію погіршує низький рівень води в Дунаї через посуху, що зменшує пропускну здатність річки та збільшує собівартість перевезень. Попри те, що український урожай 2026 року очікувався значним – 85 млн тонн зернових та олійних, з них 23,7 млн тонн пшениці та 32 млн тонн кукурудзи – експорт майже 52 млн тонн, що на 11 млн більше, ніж минулого сезону, стає під питанням.
Відповідь України та глобальні наслідки
У відповідь на російські атаки, Україна також завдає ударів по російській портовій інфраструктурі. Зокрема, після атаки безпілотників 12 серпня, були зупинені три зернові термінали в Новоросійську, що фактично паралізувало ключовий канал російського зернового експорту. За оцінками експертів, сумарні серпневі відвантаження зерна з обох країн можуть впасти більш ніж удвічі порівняно з попереднім роком.
Непередбачуваність поставок з Причорноморського регіону призводить до зростання світових цін на зерно. Це зростання поступово передається на борошно, хліб, а також корми для худоби, що в кінцевому підсумку відображається на цінах м'яса, молока та яєць. Особливо вразливими є країни, які купують чорноморську пшеницю через її відносну дешевизну.
Спроби досягти мирних домовленостей були невдалими. Туреччина запропонувала мораторій на удари по торговельних суднах, але росія відмовилася від «половинчастих заходів». Україна також передавала пропозицію взаємно припинити атаки на цивільні об'єкти в морі, але москва відмовилася, прагнучи пов'язати безпеку зернових перевезень з українськими ударами по російській нафтовій інфраструктурі.
Хоча сухопутний коридор через Польщу та країни Центральної Європи сповільнений, Україна активно шукає шляхи для експорту. Домовленості з Молдовою щодо використання її коридору та оптимізація процедур експорту через Дунай та порт Констанца можуть полегшити ситуацію. Підвищення світових цін частково компенсує українським аграріям втрати від логістичних проблем. Втім, значна частина врожаю може потребувати зберігання, хоча високі світові ціни роблять це економічно виправданим.
Важливим викликом залишається розвиток експорту продукції з вищою доданою вартістю. Проблеми з реформуванням ветеринарної служби в Україні, зокрема боротьба з африканською чумою свиней, призводять до скорочення виробництва свинини в домогосподарствах та залежності від імпорту. Великі українські агрохолдинги також стикаються з труднощами, що призводить до появи імпортної свинини та сала на ринку.