Українська самохідна артилерійська установка «Богдана» пройшла шлях від одного прототипу, який ледь не був знищений на початку повномасштабного вторгнення, до виробництва понад тисячі одиниць. Ця 155-мм САУ, розроблена відповідно до стандартів НАТО, нині складає значну частину артилерійського парку Збройних Сил України. Попри свою конкурентну ціну та постійні вдосконалення, «Богдана» стикається з серйозною проблемою – дев'ятимісячною відсутністю нових державних замовлень, що може призвести до часткового простою виробництва.
Історія «Богдани» розпочалася у 2016 році з амбітної мети створити власну колісну 155-мм самохідну гаубицю. Розробка конструкторських рішень, придбаних у іноземних фахівців за 2,5 мільйона євро, стала лише початком. Згодом дизайн неодноразово доопрацьовувався для відповідності українським вимогам. Перший зразок було продемонстровано у 2018 році, проте через недостатню підготовку, зокрема відсутність боєприпасів для повного тестування, завершення державних випробувань затягнулося до початку повномасштабного вторгнення. У лютому 2022 року існувало розпорядження знищити прототип, але через брак вибухових речовин його не було виконано. Вже влітку того ж року врятований зразок використовувався під час операції зі звільнення острова Зміїний.
Шлях до серійного виробництва та бойове застосування
У липні 2023 року 2С-22 «Богдана» була офіційно прийнята на озброєння. Поступово, завдяки постійним вдосконаленням, зокрема впровадженню системи управління вогнем, підвищенню автоматизації та адаптації до різних вантажних платформ (від KrAZ і MAZ до Tatra), виробництво почало набирати обертів. На кінець 2023 року Україна виробляла шість одиниць на місяць, а восени 2024 року ця цифра мала сягнути майже 20. Оперативність виконання замовлень була продемонстрована, коли Данія профінансувала 18 установок, які були передані ЗСУ за два місяці. Виробник заявляє про понад 1000 вироблених систем сімейства «Богдана», хоча цей показник, як і оцінка 70% артилерійського парку, потребує верифікації через відсутність відкритих даних.
Серійна «Богдана» оснащена 155-мм стволом довжиною 52 калібру, сумісним з боєприпасами НАТО. Вона перевозить 20 снарядів та зарядів, а заявлена скорострільність сягає п'яти пострілів на хвилину. Екіпаж складається з п'яти осіб, а розгортання займає близько півтори хвилини. Дальність стрільби сучасними снарядами – до 40-42 км, а з реактивними снарядами – до 60 км. Під час війни конструкція пройшла чотири-п'ять етапів модернізації. Гнучкість у виборі шасі дозволила підтримувати темпи виробництва навіть за відсутності стабільного постачання конкретних комплектуючих.
Економічна ефективність та порівняння з аналогами
Вартість самохідної «Богдани» оцінюється у 2,5 мільйона євро, що робить її значно дешевшою за західні аналоги. Наприклад, французька САУ Caesar 2 коштує приблизно 3,21 мільйона євро за одиницю, словацька Zuzana 2 – 5,75 мільйона євро, а шведська Archer – від 10,5 до 12 мільйонів євро, враховуючи пакети послуг та контракти. Хоча західні системи часто мають вищий рівень захисту екіпажу, більшу автоматизацію та скорострільність, «Богдана» компенсує це нижчою ціною, спрощеною конструкцією, можливістю швидкого серійного виробництва та ремонту на території України.
На відміну від деяких західних систем, «Богдана» має відкритий артилерійський модуль, що знижує рівень захисту екіпажу, та не має повноцінного автозарядника. Однак, електрогідравлічна система наведення доповнена резервною механічною, що дозволяє продовжувати роботу навіть у разі пошкодження гідравліки. Відмова від установки автозарядника на користь цієї резервної системи є свідомим компромісом. Завдяки розгалуженій мережі сервісних спеціалістів, які працюють поблизу лінії фронту, завод отримує оперативний зворотний зв'язок щодо експлуатації, що сприяє постійному вдосконаленню.
Повне коло виробництва та проблеми з замовленнями
Ключовою перевагою є розвиток вітчизняного виробництва. Краматорський завод важких верстатів (КЗВВ) виробляє три з п'яти основних типів верстатів, необхідних для виготовлення стволів, а також здійснює виробництво стволів для власних гармат. Існують навіть заяви про постачання стволів для західних систем, таких як M777, AS-90 та Archer, від британської BAE Systems. Це свідчить про формування в Україні повного циклу виробництва артилерійського озброєння, від верстатів до ремонту. Водночас, виробництво причіпної версії «Богдана-Б» також набирає обертів, оскільки вона може бути глибоко укріплена та замаскована, що особливо актуально в умовах сучасних бойових дій. Однак, попри значні виробничі потужності, за останні дев'ять місяців не надійшло жодного нового державного замовлення, що створює ризик зупинки підприємства та відправлення працівників у вимушену відпустку.